Читати книгу - "Лицарі Дикого Поля. Том 1"

Мається на увазі Ординація 1638 р., прийнята польським сеймом після придушення антипольських повстань українських козаків у 1637–1638 рр. під керівництвом ватажків Павлюка, Острянина й Гуні. Ординація істотно обмежувала права і привілеї запорізьких козаків, скасовувала посаду козацького гетьмана, виборність осавулів і полковників та ін. безпосередньо самими козаками. Скорочувався козацький реєстр з 8 до 6 тисяч осіб. Реєстровим козацтвом керував комісар, який призначався польським сеймом. Посади полковників і осавулів мали право займати виключно шляхтичі, затверджувані польським сеймом. Козацтво зобов’язувалося придушувати будь-які виступи проти польської влади. Серед представників реєстрової козацької старшини, що підписали Ординацію, був сотник (розжалуваний із посади військового писаря) Б. Хмельницький.

Таляр — срібна монета, яка карбувалась у Речі Посполитій та Великому князівстві Литовському з 1533 р. Вага таляра становила 28,5 г, вміст чистого срібла — 24,3 г, діаметр монети майже 40 мм. Використовувався як грошова розрахункова одиниця (щось подібне до вільноконвертованої валюти) між видатними феодалами та в інших товарно-грошових відносинах. Таляр був особливо популярний тому, що з плином часу зберігав незмінно високу пробу металу й постійну вагу, на відміну від інших монет, що постійно знецінювалися через зниження вмісту в них дорогоцінного металу.

Барабаш Іван Дмитрович (р. ж. ?–03.05.1648) — черкаський полковник та наказний гетьман українських реєстрових козаків з 1647 р. Пособник політики Речі Посполитої. Був убитий біля Кам’яного Затону реєстровими козаками, які перейшли на бік Б. Хмельницького.

Чаплинський Данило (Даніель) (р. ж. ?–1660) — підстароста чигиринський, ротмістр війська польського. Відомий як ворог Б. Хмельницького. У 1649 р. брав участь в обороні Збаража під час облоги його військами Хмельницького, учасник битви під Берестечком у 1651 р.

Конецпольський Олександр (р. ж. 1620–1659) — князь, великий польський магнат, великий коронний хорунжий Речі Посполитої у 1641–1656 рр., чигиринський староста з 1643 р. У липні й вересні 1648 р. брав участь у битвах із козацько-селянськими військами Б. Хмельницького під Старокостянтиновом і Пилявцями — був одним із трьох тимчасових головнокомандувачів, що замінювали полоненого коронного гетьмана.

Чаплинська Гелена (Олена, Мотрона) (р. ж. ?–1651) — друга дружина Д. Чаплинського, недруга Б. Хмельницького. Друга дружина Б. Хмельницького. Походження Чаплинської достовірно не відомо, але є декілька версій. За однією з них, вона була дочкою Чаплинського. За іншою, походила з православного шляхетського роду з Брацлавщини і звалася Мотроною. Коли виходила заміж за Чаплинського, то перейшла в католицтво і прийняла ім’я Гелена. За третьою — була шляхетського походження, але рано осиротіла й була взята в сім’ю Хмельницьких як нянька для дітей. Вийшла заміж за Хмельницького в 1648 р. У 1651 р. Чаплинська була повішена на воротах будинку Хмельницького Тимошем, старшим сином свого чоловіка, за звинувачення у подружній зраді батькові й розтраті казенних грошей.

Сомко Ганна Семенівна (р. ж. ? — не пізніше 1647) — походила з міщанського роду, перша дружина Б. Хмельницького, сестра наказного гетьмана Східної України у 1663 р. Якима Семеновича Сомка (р. ж. орієнтовно 1619–1663).

Відповідно до правових норм (артикулів) Литовського статуту 1588 р. викрадення дівчини або заміжньої жінки вважалося злочином проти моралі, і викрадачеві загрожувала смертна кара. Відповідальність жінки за цей злочин залишалася на розсуд її чоловіка або нареченого.

«Hej, sokoły!» — за загальноприйнятою думкою, автором пісні «Гей, соколи!» є польсько-український поет, один з українських представників школи польського романтизму Фома Падура (р. ж. 1801–1871), проте в деяких джерелах цю пісню вважають польською чи українською народною. Переклад із польської мови першого куплету:

Десь там, де чорні води,

Сідає на коня козак молодий.

Ніжно прощається він із дівчиною,

Ще ніжніше — з Україною.

Злóтий — розмовна назва, що виникла приблизно в XV ст. і вживалася щодо золотих монет іноземної чеканки, які надходили до Польщі із Західної Європи, здебільшого щодо дукатів.

Павлюк Павло Михайлович (р. ж. ?–1638) — гетьман Запорізького низового козацтва, ватажок селянсько-козацького повстання в Україні в 1637–1638 рр. За однією з версій, був схоплений після того, як підпав на вмовляння православного магната А. Киселя, який займав пропольську позицію, добровільно здатися представникам польської влади; за іншою — був виданий полякам власною старшиною, яка повірила запевненням того самого Киселя про повну безпеку гетьмана. Страчений у лютому 1638 р. у Варшаві. За однією з версій — гетьману відрубали голову, за іншою — з голови живого Павлюка здерли шкіру й набили її соломою.

Кричевський Михайло (Станіслав) (р. ж. ?–1649) — з 1643 р. чигиринський полковник реєстрових козаків, учасник повстання Б. Хмельницького, один із його найближчих соратників. З 1649 р. київський полковник та наказний гетьман Війська Запорізького. Був важко поранений у Лоєвській битві (1649) з військами литовського гетьмана Януша Радзивілла й помер 3 серпня того ж року в полоні від здобутих у бою ран.