Читати книгу - "Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Кейл закотив очі і промовив на одному диханні:
— Так, я бачив її роботу. Звідки мені було знати, що це «рабська дитяча праця»? Мене більше налякала сила її магії, яку я не міг побачити в неї. А також лякала твоя сила, що раптово прокинулася, бачити сліди на її тілі. Я чудово знав, що ти сам її не відпустиш. Мені потрібно було зробити так, щоб вона або сама пішла, або ти її вигнав.
— Покидьок!
Кейл підняв руки вгору, і швидко додав:
— Але я все одно вважаю її… небезпечною, Віторе! Особливо тепер, коли ми всі знаємо, чия вона донька!
— Це були твої троянди?
— Що? Про що ти?
— Я питаю про троянди, які мали її вбити? Їх принесли у твою присутність. Зізнавайся, Кейле!
— Не варто приплітати мені те, чого я не робив! - обурився Кейл. - Визнаю за собою лише одну провину: я наклав на неї печатку, щоб яку б там вона не мала магію, вона не завдала тобі шкоди. От і все! Але замість подяки, ти зламав мені руку та магполе! - під кінець чоловік скривив обличчя в образі. – І чого тільки не стерпиш заради нашої дружби?
— Виходить, не ти? Тоді хто? - усередині мене все похололо. Складалося стійке відчуття, що за Дарією велося полювання.
— Пробач, але мені це невідомо! Чому ти одразу їх не викинув? Я ж бачив, як твоє обличчя перекосило від ревнощів.
— Спершу було не до них, а потім… я наказав Соуру викинути їх. Але він відповів, що…
— Що?
— Не пам'ятаю.
Я старанно намагався згадати слова Фіца, але не міг. Я пам'ятав нашу розмову в кабінеті, пам'ятаю, що він мені щось відповідав, коли я лаяв його за те, чому квіти опинилися в Дарії. Але його відповіді дивним чином не пам'ятаю.
— А що з Дереком? - раптом запитав Кейл. - Чому ти його ні в чому не підозрюєш? - ображено пирхнув він.
— Дерек мертвий.
— Що? - вигукнув Кейл і навіть підвівся з крісла. - Що означає мертвий?
Я дивився на нього, не розуміючи його реакцію.
— У момент, коли він наблизився до розгадки того, що саме мене лікує, його вбили. Перерили весь кабінет у пошуках чогось. І вбили його.
Кейл знову впав у крісло.
— Звідки ти знаєш, що він мертвий? Ти його сам бачив?
— Ні. Він поспішав до себе, щоб довести до кінця якісь свої досліди. Сказав, що повернеться за годину. Через деякий час я послав Соура до нього додому. І повернувшись, Фіц відповів, що Марвея застав мертвим у своєму кабінеті. Соур викликав поліцію, тому його не було досить довгий час, бо ми з Дарією стали хвилюватися, – погане передчуття огорнуло мене.
— Але…, - Кейл зам'явся і трохи насупився, - у поліції немає даних про смерть Марвея. Повір, така новина б до мене долетіла. І я щодня читаю доноси поліції про всі смерті у місті.
У кабінеті запанувала тиша.
— По ходу, Дерек живий, - відкинувшись на спинку крісла, видихнув Кейл і ще й вибрався. – Ось же покидьок! Так усіх обвів довкола пальця!
— Ні, Кейле, - похмуро мовив я. – Дерек справді мертвий.
— Та перестань!
— Він мертвий. Інакше Соур... не заявляв би про це мені.
— Але тоді… — чоловік, що сидів навпроти мене, зблід, і в його очах застиг жах.
— Соур та Амадіна були єдиними, кому довіряла моя сім'я. Ми з тобою намагалися зрозуміти, хто заразив мене та мого батька, адже поряд не було нікого, окрім них. Ми вважали, що хтось передав «отруту» через їжу…
— Якщо він не викликав поліцію, то що сталося насправді?
Тупий біль пронизав моє серце.
— Ти повинен терміново допомогти мені знайти Дарію! - заскреготів я.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні», після закриття браузера.