Читати книгу - "Сотня весіль та інші неприємності, Анні Кос"

— Думаєш, ще буде актуально?

— Хто знає, сонечко, хто знає? — похитав головою Гвідо й підсунув до мене чашку з напоєм. Я слухняно ковтнула, злегка скривилася від гіркоти, втім якоюсь мірою вона дуже пасувала поточному моменту й настрою Гвідо.

— Слухай, — я задумливо вперлася ліктями у стіл. — А це ж минув тільки перший тиждень свята. Боюся навіть уявити, який має бути фінал, якщо ми так хвацько стартували.

— І не кажи, є що згадати, — хмикнув Гі. — Але голову на відсікання даю, що цього разу програма відбору дуже скоротиться й закінчиться все, як у казці: тихо, мирно й щасливо.