Читати книгу - "Ефект метелика, Марія Акулова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
У їхнього метелика своєрідне почуття гумору, адже історія видалася в міру трагічною, хоч і цілком гарною.
Засинаючи, Настя вирішила, що цьому метеликові можна було б подякувати, адже є за що. Імагін притягнув її до себе, втиснувся в потилицю, сонно зітхаючи. Наприклад, ось за це.
***
— Насте, я пішов…
— Знову не збудив, Імагін! — Настя відкинула ковдру, оглядаючи чоловіка уважним поглядом.
Він усміхнувся, доторкнувся поцілунком до чола, розвернувся, несучись зі спальні.
— Ти хоч поїв? — відчайдушний оклик мав би застати його вже десь у передпокої.
— Каву випив. О дванадцятій побачуся з Марком, разом поїмо, — Гліб знову з’явився на порозі спальні, уже взувшись. Схопив телефон, застебнув годинник, поправив краватку. — Якщо хочеш, ввечері заїду за тобою в школу, повечеряємо в місті.
— Добре. Я звільнюся о шостій, тільки однаково додому потрібно буде заїхати.
— Заїдемо.
І знову підійшов, поцілував. Мабуть, забув, що вже ніби як прощався, ну або просто заради спільного задоволення.
— Не сумуй, машина буде через годину.
— Угу, — Імагін зник, на прощання досить голосно поваливши щось у передпокої, а потім лаючись крізь зуби це 'щось' підняв, грюкнув дверима, вилетів із квартири.
Настя ж, вирішивши, що лягати знову спати сенсу ніякого, попленталася на кухню.
Какао, пластівці, швидкі збори, поїздка до університету, дві пари там, а потім уже в школу — до своїх діток. Такий був план.
Але здійснити його Настя змогла тільки частково.
Під час першої пари намагалася уважно слухати, але чомусь тривожні думки раз у раз змушували повернутися до ранку. У дівчини було таке відчуття, що вона щось забула… Він не поснідав, це погано, але через це так у думках не тривожило б. Що ще? Начебто телефон узяв. Свій, не її. Ключі теж — і від квартири, і від машини. Документи, які вчора спеціально відклав на край столу, щоби не забути, сьогодні на тому краю Настя вже не побачила, отже, вони поїхали на роботу разом із шефом.
А може, річ не в Глібові? Дівчина дістала із сумки щоденник, перегорнула… Нічого екстраординарного на сьогодні заплановано не було. Завтра вони з майбутньою свекрухою мали б їхати в один із ресторанів, визначатися, чи підходить їм місце, але це завтра, а сьогодні на сторінці порожньо…
Коли лектор нарешті їх відпустив, Настя вже практично з’їла себе роздумами. Дівчина вилетіла з аудиторії, на ходу дістала телефон, збираючись зателефонувати Глібові.
Хотілося вірити, що він-то підкаже, чому її так штормить.
Набрати обраний контакт Веселова не встигла, зателефонували їй. Марк.
— Алло, — притуливши девайс до вуха, Настя відчула, що серце починає прискорюватися.
— Насте, — чоловік замовк усього на секунду, а дівчині здалося, що між зверненням і наступними словами пройшла вічність, пролягла прірва. — Гліб у лікарні. Він потрапив в аварію.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ефект метелика, Марія Акулова», після закриття браузера.