Читати книгу - "Гра в чужу брехню, Олена Гриб"

Малдраб машинально пересунув кілька аркушів паперу, що лежали перед ним. Доповнення до закону про регентство, поправки до закону про престолонаслідування, чиєсь прохання про відставку, свіже донесення з Тойяни, звіт учених, що займалися проблемами заселення тропічної частини Веллі… Шкода, серед цих документів не було паперу, що чітко розпише, як вчинити батькові, чия дочка холоднокровно спробувала змести його зі свого шляху. Точніше, Кодекс катів і кілька сотень статей щодо державної зради ніхто не скасовував, проте застосувати їх на практиці імператору щось заважало.

– Я здаюся тобі дурним? – запитав він, втупившись у план вирубки лісів і економічні прогнози експорту деревини.

– Ні, – миролюбніше відповів Дісон. – Просто людиною. Гадаю, немає сенсу розмовляти з тобою про повернення Маргалінайї туди, де їй місце… Що ж, це твоє рішення. Але не забувай: вона не зупиниться.

– Вона – мати твоєї дитини! – не витримав правитель.

– І цей факт має змінити моє ставлення до жінки, що наказала мене прикінчити? – невимовно здивувався ельф. – Я бачу, ти досі не зрозумів… Вона – не та принцеса, яка кидала хлопавки під сукні придворним дамам, і навіть не та Маргалінайя, що після одного з балів кокетувала з порожніми обладунками. Мила крихітка, що охоче дарувала любов усьому світу, давно померла! А жінка, замкнена в спальні Її Високості, небезпечна, для неї немає нічого святого. Згадай Магайю! Ти був на сьомому небі від щастя, хоч і розумів: з нею щось не так. Але її очі світилися любов'ю! Вона готова була знищити кожного, хто посмів стати на шляху її батька і сина. А ця бачить тільки власну дорогу! Якби Радіс не втрутився…

Він замовк, усвідомивши: Малдраб не слухає. На обличчі правителя застиг мрійливий вираз, ніби імператор був далеко звідси… Можливо, в тому самому дні, коли пустотлива дівчинка перекреслила його можливий шлюб із баронесою Грані, використавши горезвісні хлопавки. І якщо він так швидко простив недолугу доньку, вирвати з коренем ті спогади буде надто жорстоко. Навіть найсильніша людина має право на слабкості… І байдуже, що часом вони можуть закінчитися бідою.

Дісон змахнув віями, прибираючи несподівану краплю вологи, що заважала дивитися. Прекрасно. Він зробив усе, що міг. Попередив Його Величність. Порадив, як краще вчинити. Розповів про наслідки. Спробував настояти на своєму. Однак не зумів переконати імператора. Шкода… Тепер необхідно добре обміркувати подальші дії. Якщо принцеса отримає ланікану, вона ослабить магічні сіті й…

Або не ослабить, але намагатиметься щосили і забуде про ненависть.

– Я пришлю міністрів назад, Віві, – сказав ельф, прямуючи до дверей.

І сам не помітив, що на його губах з’явилася задоволена усмішка…