Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

Глава 23

Ось вже кілька днів Настя намагалася знайти вихід із ситуації, що склалася. Відчувала себе загнаним в клітку звіром, навколо якого ходить лютий хижак, не дозволяючи зробити й кроку в будь-якому напрямку. Вона задихалася, раз по раз провертаючи в голові варіанти як повернути батькові компанію з найменшими втратами і одночасно вирватися з лап Віктора. Радилася з юристами, але всі як один запевняли, що у акціонера забрати акції не вийде, навіть якщо того зажадає господар компанії. Він повинен віддати їх сам. Продати. Подарувати. Не має значення. Було ясно, як сонячний день, що сам він не віддасть їм найбільшу компанію, яка так легко йому дісталася ще і стільки прибутку приносить. Опускатися до шантажу? Так цей рубіж вже пройдено. Якщо надати чоловікові козир, у відповідь отримає два. Варіант залишався один. Настя взяла телефон та набрала батька.

- Так, дочку, здрастуй, - відповів батько бадьорим голосом.

- Привіт, тату. Як справи? - поцікавилася Настя, відкидаючись на спинку стільця в своїй кімнаті. У ноутбуці перед нею був відкритий пошуковик, де вона шукала статті про продаж і покупку акцій в ситуаціях, коли акціонери проти.

- Відмінно все. В офісі зараз, розбираюся з паперами. А як ви? Як моя маленька артистка?

- Добре, готується до виступу, - Аліна повезла Лексі на репетицію. Настя після випадку зі Стасом намагалася уникати хлопця.

- Передай юній зірочці, що дідусь нею пишається. Жахливо скучив за вами!

- І ми за тобою. Лексі так взагалі.

- Приїжджайте в гості.

- Приїдемо обов'язково. Тату, - Настя зам'ялася, намагаючись підібрати слова, - Я тут подумала, може, якщо компанія виходить з кризи, ти міг би викупити у Віктора свої акції назад?

На тому кінці запанувала тиша.

- Я поки не можу собі цього дозволити, Настю, - Віталій Олегович відповідав повільно, мабуть намагаючись зрозуміти, чим викликана пропозиція дочки. - Компанія, звичайно, більше не знаходиться в ямі, але й викласти таку суму я зараз не в змозі.

- Мова не йде про всі п'ятдесяти три відсотки, тату. Можливо десять - п'ятнадцять, щоб повернути тобі контрольний пакет.

- Настю, щось трапилося у вас з Віктором? - обережно поцікавився проникливий батько.

- Ні, тату, ні, - знаючи, як він може розкусити її брехню, надала голосу бадьорості, - Просто це твоя компанія, і контрольний пакет повинен бути в твоїх руках, а не в чужих. Може, просто хоча б запропонуй йому викупити п'ятнадцять відсотків? На них у тебе ж є гроші? Якщо немає, я допоможу.

Віталій Олегович мовчав. З одного боку від Насті чути подібне було дивно, він був упевнений в її чоловікові, як в собі, а з іншого - дочка права. Компанія була власністю його родини, і контрольний пакет акцій дійсно за всіма правилами мав би належати саме йому.

- Можливо, в твоїх словах є сенс. - Настя дихання затаїла, - Я подзвоню йому. Запропоную такий варіант. Він може залишитися акціонером і отримувати свою частку.

- Звичайно! - Настя розуміла в глибині душі, що Віктор, швидше за все, не погодиться, але надія на те, що він не вчинить так з її батьком, все ж жевріла. Настя не розуміла, чому чоловік, знаючи про Стаса, так спокійно міркує про їх зв'язок. Нехай минулий, але все ж. Продовжує закривати очі і загрожує. Погрожують зазвичай від безвиході, але не від любові. Настя вже сумнівалася в тому, що чоловік відчуває до неї любов. Або ця любов хвора і вивернута навиворіт. - Даси знати тату, як пройшла розмова?

- Звичайно, доню.

- Тоді я побігла, а ти закінчуй зі справами і йди вже спати. У тебе ніч на дворі.

Чоловік розсміявся.

- Навіть на відстані командуєш.

- Я переживаю, а не командую, - м'яко посміхнулася, - Люблю тебе. Бувай.

- Цілую, доню!

Наступний день з самого ранку не обіцяв нічого доброго. Дощ важкими краплями тарабанив по склу, турбуючи неміцний сон Насті. Все ще перебуваючи в дрімоті, вона чула, як на телефон сипляться повідомлення, але так лінь було витягувати руку з-під теплої ковдри, що простіше було їх ігнорувати. Весна немов передумала приходити, і зима повернулася за одну ніч. Важкі пориви вітру колисали верхівки дерев, поки сонна дівчина знову марно намагалася заснути. Повідомлення пищали та пищали, ніби в одному з чатів почалося бурхливе обговорення якоїсь цікавої теми, і, нарешті, жінка таки потягнулася за телефоном. Розблокувала, прикладаючи до обличчя.

У мессенджері повідомлення від Маші, Аріни і Тіма. Тицьнула на діалог з Машею і миттєво відчула, як всередині все замерзає. Сон розвіявся, як дим на вітрі. Підскочила на ліжку, гарячково ковзаючи очима по превью посилання, яке скинула добра подруга. Хоча текст був не головним. Привертала увагу саме фотографія. Настя б впізнала її з тисячі. І хоч обличчя були розмиті, схоже, спеціально, але вона пам'ятала цей знімок. Один з двадцяти, які спалювала в каміні п'ять років тому. Серце шалено закалатало. Заголовок статті говорив: «Стас Багіров і Анастасія Свіридова. Правда чи брехня?"

Холодний піт заструівся уздовж хребта, варто було почати читати текст. Щось про анонімного свідка, який надав електронному оглядачеві знімок, на якому нібито дружина відомого продюсера і режисера полягає в інтимному зв'язку з його ж підопічним виконавцем Стасом Багіровим. Інформація не підтверджена, але сарказм і прикладені фотографії з недавнього заходу, на якому вона зі Стасом обмінюються напруженими поглядами, домальовували картину цілком. У Насті голова закрутилася. Машка писала ще багато чого, Аріна теж вважала за потрібне поставити Настю до відома і повідомила, що ні краплі не повірила цій жовтій газетці, як і Тім.

Але Настя знала, що все правда. Тільки хто міг дістати назовні фотографії п'ятирічної давності? Які були мотиви? На думку приходила тільки одна людина - той самий папараці, якому довелося заплатити, щоб знімки не побачив світ. Настя схопилася з ліжка і тремтячим пальцем почала гортати контакти в телефоні, але номера Роми у неї не опинилося.