Читати книгу - "Сестри-вампірки 2"

Дірк ван Комбаст проковтнув цукерку.

– Просто рука в мене легка. – Тут мисливець за вампірами, нахилившись через стіл, знизив голос:  – Та все моє життя присвячене одній єдиній меті… Чи можу я тобі довіряти?

Він узяв Урсулу за руку і закохано подивився в її янгольські очі.

– Певна річ, – сказала жінка.

Дірк захоплено глянув на неї: яка ж все-таки вродлива! Ніби янгол зійшов із небес і набув людської подоби. Безумовно, вона послана йому з якихось інших світів.

– То що ж це за мета? – перервав мрії Дірка янгол.

– Ох, так… Мета… Головна мета мого життя. Я тут однією справою займаюся. Розумію, у це складно повірити.

Раптом завила сирена, і під вікном вітальні заблимала синя лампочка. Мисливець за вампірами схопився зі стільця і понісся до вікна: в одній із кімнат сусідського будинку спалахнуло світло.

Медсестра Урсула спантеличено спостерігала за Дірком.

– Почекай-но хвильку! У мене тут датчик руху спрацював, – заметушився Дірк ван Комбаст і схопив підслухувальний пристрій.

***

Дака навіть не помітила, як опинилася на Ліндевег. Весь шлях додому вона тільки й думала, що про Мурдо. Він просто неймовірний! Надихнувся нею. Запросив із собою в турне і навіть написав для неї пісню! Ну або не для неї, але завдяки їй вже напевне!

Шумно ввалившись у їхню з Сільванією кімнату, Дака увімкнула світло і зняла курточку.

Сільванія вже давно спала.

– Там було просто супер! Мегавампірськи-круто! Zenzatzoi futzi!

Сільванія протерла очі.

– Де це «там»?

– На побаченні з Мурдо, авжеж.

Дака світилася від щастя.

Сільванія сіла на ліжко.

– Рада за тебе, тільки нашим із тобою друзям було трохи прикро, що ти сьогодні не прийшла.

Дака впала на ліжко.

– Переживуть…  – Тут вона сумно зітхнула:  – Мурдо таки-и-и-ий boibine!

Сільванія презирливо фиркнула.

– Мурдо-Мурдо… Дався тобі цей Мурдо! Він же щонайменше на тисячу вампірських років старший за тебе. Подумаєш, рок-зірка. Побавиться з тобою й покине. Або навіть гірше  – висмокче всю твою кров.

– Дурня повна! – обурилася Дака. – Мурдо не такий.

– А Ксантор  – саме такий. Від цього мерзенного типа чого завгодно можна чекати! І взагалі, ти хоч про щось інше можеш думати? У нас, до речі, похід на носі.

– Ледь не забула! Похід!

– Завтра! – сердито додала Сільванія.

Дака відчула легкий укол совісті: завтра її в Біндбурзі вже не буде, але зараз геть не доречно розповідати про це Сільванії.

А та розійшлася не на жарт.

– Ти взагалі ні про що не подбала. Усе на нас зіпхнула. Сестра називається!

Дака відвернулася до стіни. Їй хотілося думати тільки про Мурдо.

– На добраніч, – буркнула вона.

Проте Сільванія так розгнівалася, що схопила подушку і жбурнула чимдуж у Даку.

Але подушка, не долетівши до ліжка сестри, гепнулась на підлогу, і Сільванія роздратовано сіла на ліжку.

***

Вимкнувши підслухувальний пристрій, Дірк стрибком повернувся за стіл і ніжно взяв Урсулу за руку.

– Не бійся, мій янголе. Ти тут у повній безпеці, що б не відбувалося навколо. У мене все під контролем.

Урсула з подивом поглядала на нього.

– Я все поясню тобі! – пообіцяв їй мисливець на вампірів. – Вже незабаром ти все дізнаєшся. Але спочатку мені потрібно дістати декілька переконливих доказів.

***

– Що? Як це ти в похід не йдеш? – не розуміла Гелена. – Та ти ж цей похід і придумала.

Дака стояла біля шафи, дістаючи звідти своє найбільш кричуще вбрання і жбурляючи його на ліжко, де вже утворилася досить безладна купа одягу.

– Знаю…  – вимовила вона, задумливо розглядаючи шкіряні браслети і улюблений перстень з черепом. – Щось вирішивши про себе, вона рвучко повернулася до Гелени. – Прошу тебе, нічого не кажи Сільванії. Вона й так останнім часом не в гуморі. А як дізнається те, про що я тобі зараз розповім, – одразу ж наклепає на мене татові.

– Обіцяю, – кивнула Гелена, непомітно схрестивши пальці.

Глибоко вдихнувши, Дака випалила:

– Я буду супроводжувати Мурдо на гастролях.

– ЩО? – здивовано витріщилась на неї Гелена.

Дака гордо всміхнулася.

– У Мурдо намічається велике турне з «Криптон Крекс», і він запропонував мені супроводжувати гурт. А ще він написав для мене пісню.

Гелена схопила Даку за руки.

– Та це ж фантастика! Просто нереальна фантастика! Ото вже пощастило так пощастило!

Дака кивнула:

– Авжеж, пощастило!

– М’яко кажучи!

Гелена не тямила себе від захвату.

Але тут подругам все ж довелося вгамувати свої емоції і прикусити язички, бо в кімнату увійшла Сільванія.

– Що таке? – підозріло подивившись на Даку і Гелену, запитала вона.

– Нічого-нічого, – хором відповіли ті, змовницьки перезирнувшись.

– Тоді чому ви замовкли?

– Тому що ми вже все обговорили, – пробурмотіла Дака, дивлячись кудись убік.

Сільванія скривджено глянула на подруг. Грюкнувши дверима, вона вийшла з кімнати і почимчикувала на кухню. Ельвіра саме витягала чистий посуд із посудомийної машини й була рада доньці.

– Чому це мій кажанчик сам? Де Дака?

– У нашій кімнаті, – сухо відповіла Сільванія. – Про щось шепочеться з Геленою.

– Що це з тобою? – здивувалася Ельвіра. – Ти сумуєш, тому що ми з татом посварилися?

Сільванія мовчала.

– Не переймайся, що поробиш, усі батьки коли-небудь сваряться. Таке життя, – лагідно сказала Ельвіра, пестячи дочку по голівці.

– Та не переймаюся я через вас, – буркнула Сільванія.

– Ну то й добре! – зраділа Ельвіра і знову схилилася над посудомийною машиною. – Ви хіба не сьогодні ввечері збиралися йти в похід?

– Та так і є, ось лишень Дака…  – почала було Сільванія, але мама не дала їй договорити.

– Чудово! Тоді вам час закінчувати збори. Спакувати вам свинячих щічок у дорогу? Або візьміть хоча б по пачці кисло-солоних чипсів із кров’ю, ви ж їх так любите!

Сільванія подивилася на маму.

– А ви з татом знайомі з «Криптон Крекс»? Ну там, з музикантами, фронтменом?

Ельвіра повільно підвелась. Безтурботний вираз миттю зник з її обличчя.

– Чому ти про це запитуєш?

– Та так, – знизала плечима Сільванія.

Ельвіра зітхнула:

– Гаразд… Чесно кажучи, ні тато, ні я до пуття не знайомі з музикантами «Криптон Крекс», але ось їхній менеджер  – справжнє чудовисько, і триматися від нього потрібно якомога далі. Цього мене навчив власний досвід.

Ельвіра з ніжністю подивилася на дочку і міцно пригорнула її до себе.

– Знаєш, я така рада, що ми з татом можемо покластися на вас! Ти собі не уявляєш, як це чудово…

Сільванія насупила чоло.

– Ось ми заборонили вам із Дакою летіти на концерт «Криптон Крекс»  – і ви не переступили нашу волю, – продовжувала Ельвіра.

Сільванія ладна була провалитися крізь землю від сорому.

– Інші б на вашому місці втекли вночі і полетіли б на цей концерт потайки… Та ви б мене неабияк розчарували, якби так учинили.

Сільванія криво посміхнулася.

***

Гелена була у нестямі від захвату. Дакині новини не на жарт схвилювали її.

– Слухай, а ти можеш їх попросити, щоб вони мене теж узяли в турне? – запитала вона, благально заглядаючи в очі Даки. – Я ж на флейті грати вмію! Ну будь ласка, Дако!

– Хм…  – Дака і припустити не могла, що запрошення Мурдо справить на Гелену таке враження.

– Я теж буду вдягатися, як панк. Тільки візьміть мене з собою! – продовжувала вмовляти її Гелена.

– Але ж ти не вампір, – несміливо зауважила Дака.

– Ну то й що? – відбила Гелена. – Раптом виникне непорозуміння, ти цілком зможеш мене захистити. Та й Мурдо, мабуть, має охоронців?

– Аякже, має…

Дака задумалася. Гелена не була вампіром, але й звичайною людиною її назвати складно, адже звичайні люди бояться вампірів, а Гелена  – ні. Дака знизала плечима й усміхнулася подрузі.

– А що, як на мене, було б супер, якби ти вирушила в турне разом із нами. Вмовимо Мурдо взяти й тебе!

Гелена кинулася їй на шию. Здавалося, вона просто цієї ж миті збожеволіє від радості.

– Так-так, вмовимо його! А татові я скажу, що наш похід трохи затягнувся! – Ніколи ще Гелена не була така щаслива. – Я вирушаю в турне з «Криптон Крекс»! Дака і Гелена тусуватимуться в компанії найкрутіших вампірів у сві-і-і-і-іті!

Вона кинулася до дверей.

– Побіжу додому. Адже треба зібратися. Коли й де ви сьогодні зустрінетеся?

– На покинутому вокзалі відразу після заходу сонця. Та я прилечу туди раніше  – мало чого може статися, – відповіла Дака.

На щастя для подруг,