Читати книгу - "Коли час лише починався"

майбутнього, - сказав він.- Ми тут влаштувалися досить давно і знали, що ти не можеш бути

з сьогодення. А раз так, неважко було зміркувати, що коли цей твій танк вчора зник, ти

14

стрибнув в часі або вперед, або назад, і два проти одного, що назад. Ми вирішили ризикнути,

припустили, що ти виконаєш те ж саме ще раз, якщо тебе притиснути до стіни, і влаштували

для тебе невеличку пастку. Ми розсудили, що у тебе вистачить розуму в неї потрапити. І

вірно - вистачило. Я не розпилюю тебе прямо зараз же тільки тому, що ще не повернулися

Роул і Фрітад. Я хочу, щоб вони спочатку на тебе помилувалися. А потім я тебе розпилю,

будь упевнений. І цих обох - теж. Нам вони більше не потрібні.

У Карпентера мурахи побігли по спині. У цих виключно логічних міркуваннях було

дуже багато від найзвичайнісінької мстивості. Можливо, птеранодони мало не з самого

початку намагалися здійснити "розпилення" Марсі, Скіпа, Сема і його самого, і коли б не

захисне поле Сема, поза сумнівом, так би і зробили. "Ну нічого, - подумав Карпентер.-

Логика - палиця з двома кінцями, і не один ти умієш нею користуватися".

- А скоро повернуться твої дружки? - запитав він. Холмер відповів нерозуміючим

поглядом. І тут Карпентер помітив, що у Холмера у вухах немає сережок.

Карпентер обернувся до Марсі: - Скажи мені, крихітко, якщо цей корабель впаде на бік,

чи не вибухне тут що-небудь - від зміни положення, наприклад, або від удару об землю?

Відповідай "так чи ні", інакше наш приятель зрозуміє, про що ми говоримо.

- Ні, містере Карпентер. - А конструкція корабля досить міцна? Перегородки нас не

розчавлять? - Ні, містере Карпентер. - А апаратура в рубці? Вона добре закріплена? Не впаде

на нас?- Ні, містер Карпентер. - Добре. Тепер постарайтеся разом з Скіпом якомога

непомітніше посунутися он до тієї сталевої колони в центрі. Коли корабель почне валитися,

хапайтеся за неї і тримаєтеся щосили.

- Що він тобі говорить, дівча? - різко запитав Холмер. Марсі показала йому язика.

- Так я тобі і сказала! Очевидно, здатність ухвалювати холоднокровно виважені

рішення, керуючись виключно суворою логікою, зовсім не включала в себе здатність

міркувати швидко. Тільки у цю хвилину десентименталізований марсіанин зрозумів, що зі

всіх присутніх лише у нього одного немає сережок. Він поліз в невеличку сумку, що висіла у

нього на поясі, дістав звідти пару сережок і почав однією рукою прикріплювати їх,

продовжуючи тримати в інший розпилювач, націлений Карпентеру в лоба. Карпентер

намацав великим пальцем правої руки крихітні опуклості на управляючому персні, надітому

на його вказівний палець, відшукав потрібні і натиснув на них в потрібній послідовності.

Внизу, на рівнині, з свого гаю з’явилася тупоноса морда Сема.

Карпентер зосередився і почав в думках передавати по телепатичному каналу, який

тепер з'єднав його мозок з нервовим центром Сема: - Семе, прибери рогогармати і ввімкни

захисне поле навколо ковпака кабіни. Сем виконав наказ. - Тепер відступи назад, розбіжися

як слід, уприся в посадочну стійку праворуч від тебе і вибий її.А потім тікай з усіх сил!

Сем виповз з гая, розвернувся і риссю пробіг сотню метрів по рівнині. Потім він знову

розвернувся, готуючись до майбутньої атаки, і поволі рушив вперед, а потім перемкнувся на

другу передачу. Його тупіт перетворився на громове гуркотіння, яке проникло крізь

перегородки в радіорубку. Холмер, який нарешті вставив у вуха сережки, здригнувся і

зробив крок до ілюмінатора. До цього часу Сем вже мчав до корабля, як таран. Не потрібно

було мати семи п'ядей в голові, щоб зрозуміти, що відбудеться далі. Холмер мав не менше

семи п'ядей. Але іноді зайвий розум не менш небезпечний, ніж недоумкуватість. Так було і

цього разу. Забувши про Карпентера, марсіанин повернув важіль праворуч від ілюмінатора.

Товсте захищене від ударів скло зсунулося убік, в стіну. Марсіанин висунувся назовні і

спрямував свій розпилювач вниз. У ту ж мить Сам врізався в посадочну стійку, і Холмер

кулею вилетів в розкритий ілюмінатор.Діти вже вчепилися в колону. Зробивши

відчайдушний стрибок, Карпентер приєднався до них.

- Тримайтеся, хлоп'ята!- крикнув він і повис на колоні. Спочатку корабель хилився

поволі, потім почав падати все швидше. У такі моменти лісоруби зазвичай кричать: "Пішов!"

Цього разу кричати було нікому, що не перешкодило гінкго благополучно завершити

падіння. На багато кілометрів навколо поховалися ящірки, зарилися в землю черепахи,

15

застигли, роззявивши рот, зауроподи. "БУММММ!" Карпентера разом з дітьми відірвало від

колони, але він зумів обхопити їх