Читати книгу - "Кров фенікса, Анна Стоун"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
«Заберу, коли буду йти назад» — подумала вона, акуратно прикривши двері.
Через пів години Лера кота там уже не виявила. Він знов спав на дивані у вітальні.
— Що, не сподобалося? Вирішив повернутись? — весело мовила дівчинка.
Розплющивши обидва ока Мотя подивився на неї так, ніби зробив їй послугу, а вона не оцінила. Зневажливо пирхнувши, котяра сховав морду за хвостом, кажучи цим що розмова закінчена.
Похитавши головою, дівчинка спробувала стримати сміх. Це зараз ми такі неприступні, а коли йому щось треба, то готовий тертися об руки та жалібно дивитися своїми синіми оченятами.
На цьому моменті Лера таки розсміялася.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кров фенікса, Анна Стоун», після закриття браузера.
