Читати книгу - "Термінатор"

Містер Сміт сидів трохи позаду, демонстративно розглядаючи голі ноги. Сара вилаяла себе через те, що не одягла джинсів. Але ж день був таким теплим! Так приємно відчувати шкірою легкий подих весняного вітерцю, коли мчиш мотоциклом.

Род нагадав їй, сам про те не знаючи, про неписаний закон цивілізованих джунглів. Якщо одягаєш міні-спідницю, сукню з глибоким викотом або шорти, то чоловіки мають повне моральне право витріщатися на те, що сама їм показуєш. Вона вирішила проігнорувати Рода. Цілком його забути вона не змогла, але, принаймні, він перетворився на маленьку, дошкульну скіпку, що засіла в далекому кутку свідомості. До завершення лекцій.

Після заняття містер Сміт поплентався за Сарою, разом із нею вийшов у двір, набридаючи своєю балаканиною. Сара не дослуховувалася до того, що він казав. Його самовпевнений, настирливий тон сказав їй набагато більше. Род і сам, швидше за все, не розумів того, що наплів, а тому скінчив свою промову сакраментальною фразою:

— Ми мали так мало часу. Добре було б пізнати один одного краще!

Сара зупинилася й поглянула Роду в обличчя. По очах вона зрозуміла, що справа не в ній, Сарі Дженет Коннор. Якби на її місці трапилася будь-яка інша студентка, його азарт мисливця анітрохи б не зменшився. Вона для нього всього лише одна з багатьох. «Найрозумніше з його боку — дати мені спокій, — подумала вона, — але сам він не здогадається цього зробити». Сара сказала:

— Роде, мені дуже цікаво, як ти виглядаєш ззаду, рухаючись у зворотньому напрямку.

Міс Коннор не сподівалася, що її слова справлять враження бомби, яка щойно вибухнула. Містер Сміт почервонів, знітився, розгубив увесь свій апломб і з побитим виглядом затрюхикав геть.

З її боку це був Учинок, жодних сумнівів. О господи! Вона не передбачала, що це на нього так вплине. Можливо, він все-таки має до неї почуття? Сара підійшла до мотоцикла й побачила пробиту шину. Вона гукнула Рода, намагаючись лагідно йому усміхатись, і той розквітнув. За хвилину містер Сміт уже порпався з колесом.

Доведеться розрахуватися за його шляхетність. Він розумів це не гірше за неї. Упоравшись, обтер долоні об джинси й обійняв її за талію.

— Я знав, що ти дозрієш, — промурмотів він, пригортаючи її до себе.

Усе зіпсував! Огидна посмішка — класичний взірець неприхованої чоловічої хтивості — дуже не сподобалася Сарі. Вона не витримала й розреготалася йому просто в обличчя.

Проводжаючи Рода очима, Сара усвідомлювала, що нажила собі ворога. «То й нехай, — подумала вона, стрибаючи на мотоцикл, — день лише розпочався».

Міс-Коннор їхала на роботу й тішила себе думкою, що спізниться лише на декілька хвилин. Усіх невдач цього ранку, який чорною сторінкою ввійде до історії життя Сари, вистачило б з гаком, щоб умилостивити богів. Але є часи, коли боги прагнуть більших жертв.

Район Студіо-сіті, вулиця Гаттерас, будинок 12854,

12.02 дня

Майк та Лінда опинилися біля самого краю тротуару. Суперечка між ними сталася через іграшкову вантажівку. Майк ображено твердив, що вантажівка його. Лінда ж слів не витрачала. Вона вихопила іграшку з братових рук. Їй було дев’ять, Майкові сім. За допомогою цієї машинки з відкидним кузовом Майк здійснював розкопки в саду місіс Сари Ен Коннор. Лінда підкралася до нього й вихопила машину.

— Мама не дозволяє тобі тут бавитися!

Майк завзято тягнув предмет суперечки до себе.

— Ти ж не мама!

Лінда відповіла:

— Мама сказала, ти повинен слухатися мене, коли вона йде до крамниці!

Майк кинувся до сестри та вдарив по іграшці. Вантажівка викотилася на проїжджу частину.

— Ну, Майку, ти…

Не слухаючи сестри, хлопчик побіг за відвойованим добром.

На вулиці з’явилася машина. Вона рухалася повільно, водій вдивлявся у номери будинків. Лінда метнулася до Майка, потягла його назад.

— Зачекай, дурнику! Машина!

Майк щосили пручався. Автомобіль і далі неквапом наближався.

— Проїжджай, проїжджай! — нетерпляче наказав хлопчик водієві.

Майк та Лінда з подивом побачили, що водій пригальмував і спрямував машину вузькою доріжкою між двома будинками — їхнім власним та сусідським. Бідолашна іграшка, потрапивши попід колеса, перетворилася на пластмасовий млинець.

Перелякані дітлахи принишкли. Лінда позадкувала, Майк від обурення заціпенів. З машини вийшов і протупав повз них страшний велетень з казки про бобовий стручок. Лінда міцно пригорнула братика до себе. Велетень, не глянувши в їхній бік, попрямував до дверей Коннорів. Голосно постукав. Невеличкий шпіц гавкнув на нього для годиться і вирішив про всяк випадок сховатися. Прибулець не звернув на це уваги. Йому була потрібна Сара Коннор.

Жінка прочинила двері на ланцюжку, лякливо подивилася на дивного візитера.

— Сара Коннор? — навпрямки спитав Термінатор.

— Так, — відповіла вона.

Термінатор з усього маху пхнув двері, які впали та збили з ніг господиню, витяг кольт і встановив лазерний приціл. Червоний промінчик затанцював на лобі скуленої на підлозі місіс Сари Ен Коннор. Блискавичний спалах засліпив її. Більше вона нічого не побачила. Куля увійшла на два сантиметри над правою бровою.

Термінатор вистрілив їй у груди. Ще і ще. Доки не розрядив магазина. Лунання пострілів змішалося із жалісним завиванням шпіца на ґанку. Термінатор схилився над тілом і гострим, неначе бритва, довгим ножем розпанахав ногу жінки від гомілки до коліна.

Майк підбіг до дверей сусіднього будинку й закляк на порозі. Його свідомість не здатна була осягнути все жахіття кривавого кошмару, що відбувався на його очах. Хлопчик любив мультики, особливо «Том та Джері». Він заходився з реготу, коли Джері закидав всіляким мотлохом Тома, і кіт розпластувався на підлозі, неначе розчавлена величезною машиною Майклова вантажівочка. Щоправда, в мультикові все незабаром ставало на свої місця, і розплющений Том знову перетворювався на пухнастого кота. А місіс Коннор не бажала підводитися. Вона не ворушилася, і килим попід нею насочувався червоною рідиною. Такого Майк ще не бачив жодного разу. Лінда підійшла до нього тієї миті, коли Термінатор батував убиту жінку так само неквапом, як нарізають ростбіф. Лінда вхопила брата за руку і щодуху чкурнула геть.

Термінатор постояв над знівеченим трупом. Він не знайшов того, на що сподівався. Ідентифікація об’єкта дала негативний результат. Він обміркував план подальших дій, сховав зброю і вийшов з будинку.

Діти, затамувавши подих, спостерігали за ним з вікна свого зачиненого на всі замки помешкання. Коли машина від’їхала, дівчинка зайшлася плачем. Майк нічого не второпав, окрім того, що його іграшку зіпсовано