Читати книгу - "Фаренго. Ч. 1. Тінь попередника"

9

«Червона зона» Резиденції Джи Тау,

головний купол Центрального поселення,

система зірки Абелари (55 Рака).

10 семпрарія 416 року Ери Відновлення.

— Так ось на яку лажу ми підписались, — посміхнувся Марков. — На ціле рятування людства! Й ордени нам, напевне, вже приготували.

— Рене, припиніть, — зупинила детектива Ґвен Вей. — Дайте радникові прояснити нам ситуацію.

— Спасибі вам, леді, — вдячно посміхнувся в її бік Гело-молодший. — Але це потребує часу.

— Ми вас слухаємо, — погодився Вольск. Він вирішив, що, незважаючи на мінімалістичний сніданок, який запропонували команді Вей перед відльотом з карантинної станції, голодна смерть йому все ж таки не загрожує. Принаймні, у найближчі години.

— Планета Фаренго, — почав радник-представник, — була вперше досліджена безпілотним зондом у двісті дванадцятому році й віднесена до планет земного типу, межово перспективних для колонізації. Киснева атмосфера, м'який клімат, теплий океан. Ідеальні умови для колонії та хороші перспективи трансформації планети для життя людей поза закритими поселеннями. Фаренго реально могла б стати другою Аврелією і третьою планетою, де людям не потрібно сидіти в печерах і в куполах. Проблемою стала лише значна віддаленість Фаренго від зони розселення нашої раси. Планета, як вам відомо, знаходиться у Темному Агрегаті Оріона…

— І належить до сфери юрисдикції Ґ'орми, — нагадав Марков.

— Так, детективе, ви маєте рацію. Зоряна система, до якої входить Фаренго, від давніх епох належала до сфери юрисдикції Керуючої планети ящерів Ґ'орми, про що через Знаючих було отримано відповідне попередження. Отримано давно, ще за правління імператора Деко Асміра[20]…

— Від яких саме Знаючих? — запитав Марков.

Судячи з того, що Гело ніяк не відреагував на його безцеремонність, Вольск зрозумів: тіронієць почав виконувати свої професійні обов'язки.

— Від Знаючих Піфії.

— Планети Жінок?

— Так, — підтвердив радник і додав: — У наших архівах, детективе, йдеться про попередження з Піфії. Але аналітики не виключають того, що джерелом попередження могли бути інші, невідомі нам Знаючі, а піфійки лише передали отриману інформацію Імператорській Раді. Мати Асміра і дружина тодішнього канцлера були піфійками, жрицями високого ранґу. Поради Знаючих у ті часи важили більше, аніж аналітичні доповіді експертів Служби.

— Стає цікавіше, — хижа сутність, яка віднедавна проявилась в детективі, знову вийшла назовні через його напружену позу й вираз обличчя.

«Він явно намацав якийсь взаємозв'язок між подіями, — подумав Вольск. — Безперечно, що Марков дуже інформований і був допущений до секретних архівів Старої Імперії». Як і більшість інтелектуалів Випереджуючих планет, археолог давно зрозумів: все, що стосується таємничої і могутньої корпорації Знаючих, обговорювати не рекомендується. Ця рекомендація стосувалась не пересічного забобону, а одного з тих найдавніших й найміцніших табу, що вели своє походження від інформаційних заборон тої темної і страшної доби, що передувала Ері Відновлення.

— Тому, — вів далі радник, — колонізація Фаренго була відкладена до кращих часів. У двісті тридцять п'ятому році планету відвідала експедиція знаменитого дослідника далеких світів — Авреліанського академіка Нурасова. Експедицію було десантовано на Фаренго з борту рейдера «Тінтажель». Цей розвідувальний корабель, з унікальними на той час льотними характеристиками, був виділений для Нурасова з імператорського резерву. Академік знайшов на планеті надзвичайно давні підземні руїни. Пізніше Знаючі повідомили, що знайдені зруйновані споруди пов'язані з колонізацією Галактики, яку мільйони років тому здійснювала раса Великих Повзучих Отців. Ящери Ґ'орми вважають цих леґендарних істот своїми наставниками і богами. Ґ'орміти надзвичайно ревниві до всього, що пов'язане з Повзучими…

— Це все, без сумніву, дуже й дуже пізнавально, — Марков виклав на поверхню стола новий пакет із соком. — Але, раднику, мене якось більше цікавлять не прадавні руїни, а таке от конкретне питання: чому це від двісті тридцять п'ятого й до триста дев'яносто третього року у напрямі Фаренго не було відправлено жодної експедиції? — слідчий розкрив пакет і скептично принюхався до його вмісту. — За півтора століття, панове, жодної експедиції до планети, яка ідеально підходить для перспективної колонізації! Дивно, правда ж? Ви знаєте відповідь на це запитання, адже так, Гело?

— Це не зовсім так.

— Що «не зовсім так»?

— Що не було жодної експедиції.

— В архівах немає згадок про такі експедиції, — завірив детектив, відпиваючи з пакету. — Я поцікавився.

— Дозвольте, я продовжу, — звернувся до решти присутніх радник-представник.

— Продовжуйте, офіцере, ми слухаємо, — замість решти відізвався Марков.

— Академік Хосро Нурасов не надав науковій громадськості і вченій раді Авреліанського Університету повного звіту про експедицію на «Тінтажелі». Але невдовзі після повернення до Випереджуючих планет він отримав особисту аудієнцію в імператора Сіорана Першого. Таке запрошення у ті багаті подіями часи означало, що експедиція роздобула наукові дані надзвичайної ваги і першочергового значення. Записи на імператорських аудієнціях за традицією не велись, а письмовий звіт Нурасова був засекречений під грифом вищим ніж «п'ять А». Наскільки мені відомо, єдиний примірник цього звіту був записаний академіком на папері власноручно й ніколи ніяким способом не копіювався і не переводився у цифрову форму. Документ було втрачено під час Смути. Він згорів у пожежі імператорського архіву разом із матеріалами експедиції.

— Фантастика! — піднесено прокоментував Марков. — Леґенди величної епохи піонерів! Нурасов написав свій секретний звіт на папері! Власноручно! А потім — оппа! — той безцінний папір згорає… Це вже не історія, панове, а пригодницький серіал. Щось на штиб останніх серій «Зоряного розвідника». Я ніби бачу цю кіношну сцену. Сивочолий академік схилився над паперовим звітом про таємниці Повзучих. Пише, бідака, аж упрів від старання. А поряд стоїть сам Великий Сіоран у парадному мундирі зі всіма орденами й дивиться на Нурасова проникливим батьківським поглядом. Красиво, ні?… А, до речі, забув запитати: де ж саме імператор дав академікові ту вікопомну аудієнцію?

— В резиденції Шекані на Сагунті. Саме там Сіоран провів останні роки свого життя. Там він і відійшов до предків.

— Але ж імператорські архіви, якщо мені не зраджує пам'ять, горіли не на Сагунті, а на матінці Землі. У триста двадцять шостому році, коли було вбито правительку Майдж й остаточно розігнано самочинний земний Конгрес.

— Ви добре поінформовані, детективе. Документ справді згорів на Землі під час атаки палацу дронами[21].

— А Сагунтський архів?

— Там нічого не знайшли. Після смерті Сіорана Першого його наложниці та члени Імператорської Ради вивезли звідти усе цінне на Землю і на Піфію.

— Знову та клята Піфія… — промимрив детектив і спідлоба глянув на Гело-молодшого. — А ваші хлопці там добре шукали?

— Шукали надзвичайно ретельно.

— Коли?

— У різні часи. Проблема Фаренго час від часу ставала актуальною, і лідери Імперії щоразу доручали Службі знайти знаменитий «паперовий» звіт Нурасова. Останнього разу, наскільки мені відомо, такі пошуки велись у дев'яностих роках минулого століття.