Читати книгу - "Версола. Книга 1. Колоніст"

Виходило це у неї погано: спроба облизати поранену кінцівку привела до того, що частина кислоти потрапила в рот, і тварина заричала ще більш скривджено і сильніше, ставши крутитися на місці, підвиваючи час від часу. Віктор обережно спустився на саму нижню гілку і прицілився в цю вертку плямисту грудку шерсті: груша описала невелику дугу і лопнула, обдавши цього разу природною кислотою спину стриженого організму — результатом став потужний, і, на думку хлопця, скривджений рев з домішкою виску.

— Потрібно добити його, все-таки це м'ясо, і що-небудь з нього в їжу зійде — подумав турист і знову поліз в рюкзак.

Витягнув топірець і сунув його за ремінь, потім сховав в кишеню пістолет і прикинув, як краще спуститися, щоб потім можна було швидко піднятися, якщо припече. Оскільки окрім тонкого мотузка, на якому він закріпив рюкзак на дереві, у нього нічого не було, то відв'язав рюкзак і кинув кінець мотузка вниз — шнурок повис в метрі від землі — досить, щоб вхопитися і допомогти собі забратися знову на дерево. Пара рухів — і ось він вже на землі, а ведмедик весь цей час намагався позбавитися від наслідків кислотної атаки, але щойно з'явився у його полі зору гуманоїд, він помітив відразу. Віктор повільно пішов вперед до звіра, що тужливо гарчав, але підходити ближче остерігся: зблизька ведмедик справляв на нього лякаюче враження своїми розмірами і мордою, яку тримав відкритою. Щедре слиновиділення пояснив для себе спробою організму тварини позбавитися від опіку, який був отриманий при вилизуванні лапи, але зуби в пащі навівали на людину тугу і ірраціональний страх.

Хоч мордою ця тварюка нагадувала мурахоїда, але зуби чомусь нагадували земних океанських хижаків-акул — такі ж трикутні леза. Оскільки ведмідь подихати явно не збирався, а поліз у бік густої трави, очевидно маючи намір там сховатися від несподіваного кусючої здобичі, то наш турист вирішив на ньому випробувати дію земного пістолета. Слід було потрапити кудись в голову, в око, наприклад, оскільки розташування внутрішніх органів цього зразка місцевої фауни було невідоме, та й у вражаючі характеристики зброї він мало вірив — на Землі на ведмедів полювали з великими гвинтівками. Прицілитися було важко, оскільки звірюка увесь час мотала головою в різні боки і агресивно шкірилася у бік людини — ближче за три метри він підходити побоявся. Взявся двома руками за зброю, як у фільмах роблять просунуті оперативники, і натиснув на спуск — нічого!

— Ідіот! Запобіжник! — облаяв сам себе і зрушив прапорець, а потім знову прицілився — бах-бах!

Тварина заревіла і кинулася на кривдника, забувши про обпалену лапу і глотку — одна куля потрапила в морду і вибила невеликий фонтан крові, другий постріл пройшов мимо.

— Бах! Бах! Бах! — чоловік всадив три кулі в кульгаючого хижака, особливо не цілячись — вид відкритої пащі на якийсь час його паралізував, але звук власного пострілу, коли пальці самі судорожно стиснули спусковий гачок, повернув його в реальність.

— Бах! Бах! Бах! — вже падаючи, звір зміг дотягнутися до ноги людини, коли той, відступаючи назад, зачепився за щось на землі і впав, упустивши пістолет. Удар лапою в район гомілки був страшний — Віктор встиг тільки скрикнути, як свідомість померкнула від сильного болю.

Скільки пройшло часу з тієї миті, як він втратив свідомість від удару хижака він не пам'ятав — першим відчуттям, коли прийшов в себе і розплющив очі, було сильне печіння в районі удару. Спочатку боявся навіть подивитися туди і тільки спробував поворушити пальцями ноги — рух вдався, але відгукнулося тупим болем в районі між ступнею і коліном — там, куди припав удар звіра.

— Раз пальці ворушаться і щось болить, значить шанс є — подумав турист і спробував сісти.

На подив, маневр вдався без побічних явищ у вигляді нових больових відчуттів або запаморочення — оглянув свої ноги, вірніше ту, що постраждала. Видовище було жахливе і спантеличуюче одночасно: навколо пошкодженої ноги була калюжа чогось бурого — так забарвилася земля від крові, яка витекла з нього, поки лежав без свідомості. Зараз кров не йшла, але рвані джинси, що висіли клаптями разом зі шматками його м'яса, зіграли з ним злий жарт — людині стало погано, і закрутилася голова від такого видовища. Услід за цим відчув слабкість по всьому тілу і спазми в шлунку — останні привели його трохи в почуття, дивно, але шлунок хотів їсти — ці відчуття знайомі усім людям, що випробували відчуття голоду. Подальші сорок хвилин (за внутрішніми відчуттями) зі змінним успіхом борючись з нападами блювоти, відділяв від тіла залишки брюк і притискував на місця відірвані шматки плоті.

Процедура щохвилини уривалася нападами болю, після якого лежав на траві, важко дихаючи і роздивляючись небо над головою. Лахміттям, що залишилося від цієї частини брюк зав'язав грубий вузол навколо місця поранення і тільки тепер став оглядатися навкруги — шукав пістолет. Зброя опинилася зовсім поряд в траві — витягнув насилу обойму, оскільки руки були вимазані власною кров'ю — усередині виявилося порожньо. Відтягнув затвор з третьої спроби і потім ще п'ять хвилин рився в траві, намагаючись знайти і засунути назад в ствол патрон, що вилетів звідти — довелося витирати його довго і нудно об іншу штанину джинсів.

— Усю обойму розстріляв на цього ведмедика, ось ідіот,… і навіщо спустився, питається,… вирішив у бувалого мисливця зіграти, так? — лаяв він сам себе — тепер ось ходити не зможу нормально чорт зна скільки.