Читати книгу - "Історія з собаками"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Капітан Петров каже, що застав сейф конструкторського відділу незамкнутим.
— Незамкнутим?!
— Капітан Петров звелів зробити нові знімки біля сейфа, не поминув і ручки, але все це поможе, як мертвому кадило!
— А документ?
— Документ на місці, і Петров сфотографував відбитки пальців на обкладинці й на аркушах, та це, звичайно, лише для форми! Адже той, хто зняв на мікроплівку таємний документ, не такий дурень, щоб залишати свій автограф, аби його одного чудового дня запитали: «Громадянине, де й коли ви мацали ті папери?»
— А може, Прокопій Сапарев залишив сейф відімкнутим ненавмисне, просто через неуважність? І до секретного документа взагалі не доторкалися інші руки?
— Ви вірите в чудеса? — всміхнувся Авакум.
— Чотири роки тому я випадком, сам того не помітивши, залишив теку в ресторані, де завжди обідаю, а в теці — щойно отримане розпорядження про арешт громадянина Ікс. Розпорядження одержав, виходячи з роботи, а прочитав його вже в ресторані. Той Ікс обідав у цьому ж ресторані, найчастіше о першій. Офіціант знав прізвище того чоловіка й обслуговував його дуже старанно, бо одержував добрі чайові. Через півгодини після того як я, пообідавши, залишив ресторан, а потім наче божевільний прибіг назад, офіціант, всміхаючись, подав мені теку. Ордер на арешт лежав собі в ній, як я його й поклав, а за сусіднім столиком благодійник мого офіціанта Ікс смачно їв і спокійно попивав вино! Офіціант не прочитав розпорядження й не попередив його!
— А гроші в теці були?
— Ні. Гроші я ношу в портмоне.
— Той офіціант був жадібна, примітивна людина. Його цікавили тільки гроші, тому він не розглядав паперів у вашій теці. Ось і сталося «чудо». Між забутою текою і особою громадянина Ікс не виникло зв'язку. Але чи можна сподіватися, що надсекретний документ залишиться недоторканим у незамкнутому сейфі, коли відомо, що саме з того сейфа вже був витік секретної інформації? Таке чудо неможливе! Тому я абсолютно певний, що секретний документ було знято на мікроплівку мініатюрним фотоапаратом. П'яти хвилин навіть забагато, щоб зняти двадцять сторінок. Відбитків пальців на документі нема, очевидно, фотограф працював у рукавичках.
Майор Іванов розлив каву в чашки й промовив:
— На вашому місці я не вагався б щодо Прокопія Сапарева!
— Ви поділяєте думку полковника Горанова?
— Не поділяю нічиєї думки. Просто гадаю, що інженер Сапарев бере участь у грі.
— Так? — Авакум трохи помовчав. — Може, й маєте рацію. В кожному разі, не слід забувати, що досі обидва колеги Сапарева є лише свідками, а його притягують до відповідальності тільки за ляпас вахтерові. І якщо генеральний директор надумав притягти його до відповідальності за те, що він залишив сейф відімкнутим, то треба негайно перешкодити цьому! Я вас прошу негайно поговорити з ним про це! Адже ми не маємо права питати, де був інженер і що робив. Ляпас — не підстава для таких допитів. А ще прошу довідатися в генерального директора, як довго його не було в кабінеті і чи з конструкторського відділу приходили, щоб замкнути секретний документ у його сейфі. А тим часом, поки надійде капітан Петров, будьте ласкаві перевести інженера Сапарева до іншого приміщення, і неодмінно через подвір'я. Мені дуже потрібні свіжі сліди його взуття, але після того, як він ходив по мокрому. Це ж не становитиме для вас особливих труднощів? А я навідаюся в лікарню, дізнаюся, як почуває себе бай Стамо. Здається, з ним негаразд!
* * *О пів на другу ночі капітан Петров приніс фотографії. Як і передбачав Авакум, на секретних документах не виявилося відбитків інших пальців, крім пальців трьох інженерів. На бронзовій ручці сейфа знайдено відбитки пальців лише інженера Сапарева, причому в деяких місцях вони були ледь помітні. Біля сейфа на підлозі виявлено сліди взуття інженера Сапарева. Деякі були бліді, ледь помітні, перекриті його ж таки слідами, значно виразнішими, з засохлими тут і там шматочками болота.
Об одинадцятій годині у бая Стамо стався другий крововилив у мозок, і тепер він був уже в агонії, вмирав, не приходячи до пам'яті. Авакум мав запитати вахтера, як той здогадався, що інженер Сапарев пішов до «П'яних вишень», а також чому бай Стамо поїхав мотоциклом у дощ. Але було пізно: людина вмирала.
Письмові свідчення інженера Сапарева ні в чому не відрізнялися від його усних свідчень, даних перед тим слідчому.
«Вийшов із корчми о шостій годині двадцять вісім хвилин. Зійшов на першій зупинці й там розмовляв з одним приятелем. У корчму повернувся зворотним рейсом. Було три хвилини по сьомій».
Авакум наказав, аби Сапарева відпустили за хвилину до того, як він, Авакум, сам вийде з управління. А перш ніж вийти з управління, він дав капітану Петрову такі завдання:
1. Довідатись від водіїв обох маршрутів, чи вони бачили, й коли саме, інженера Сапарева між шостою годиною двадцять вісім хвилин і сьомою годиною три хвилини вечора.
2. Поспитати в людей, може, хто бачив, як інженер сходив з автобуса на першій зупинці, коли ж бачили, то дізнатися, куди той ішов: під'їзд, машина, кондитерська (там їх дві).
3. Запитати водіїв, які були біля чорного заводського ходу між шостою годиною сорок хвилин і сьомою годиною, чи не бачили поблизу легкової машини, а також інженера Сапарева.
4. Перевірити, які фотоапарати і фотоматеріали має кожен з трьох інженерів, довідатися на пошті, чи одержують газети й журнали і чи шлють
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Історія з собаками», після закриття браузера.