Читати книгу - "Атомний вогонь над океаном"

— Щиро вдячний за увагу, містер Брекдорп. Ми з дружиною провели святкові дні на самоті. Дружина дуже хотіла відсвяткувати Новий рік разом з сином. — Професор відкашлявся. — Я зараз перевіряю останні дані досліджень. Ви ж знаєте, я маю на увазі злиття ядер.

— Гм… — промимрив Брекдорп. — Злиття ядер? А хто це вам доручив? — Шеф явно підкреслив слово «вам», і Кальман насторожився.

— Технічний керівник, — з ледве помітною іронією відповів Кальман.

— Он як! Стефсон. А я гадав над цією проблемою працюють його асистенти. Що ж…

Це був натяк, який Кальман міг зрозуміти так: коли вам хочеться, — можете вважати себе заступником технічного керівника.

Брекдорп довго мовчав, даючи можливість Кальману розжувати підкинуту гадючку. Здавалося, розмову закінчено. Але в апараті знову почулося дихання Брекдорпа.

— Що я хотів вам сказати, професоре. Ви згадали про свого сина. Ми вже розмовляли про це. Ви якось висловили бажання викликати його в Мехіко-Занд.

Очі Кальмана заблищали від радості. Виходить, його бажання здійснюється, Барн зможе приїхати в атомне місто!

Іноді Кальман мріяв про майбутнє. Тоді він бачив свого сина технічним керівником атомного міста. Можливо, він, Джек Кальман, колись заступить Стефсона. Тоді можна було б передати високу наукову посаду Барну.

— Барн висловив бажання працювати у нас, містер Брекдорп, — швидко промовив Кальман. — йому хочеться бути ближче до практики. Теорії в університетах не завжди здорові. Там на науковця впливають різні шкідливі течії. Барн днями написав нам, що дістав запрошення від інституту, який перебуває у відомстві армії.

— Армії! — презирливо повторив Брекдорп. — Хто хоче робити бізнес, той повинен вести справу з повітряними силами або з морським флотом. Ви маєте рацію, в університетах є різні течії, я б сказав, неамериканські. Що ж до вашого сина, то він міг би виконувати роботу Брауна.

Лабораторія В-24. Це один з найбільш небезпечних експериментальних відділів в Мехіко-Занді. Кальман заплющив очі. І все-таки це початок. Коли вже Барн працюватиме тут, він, батько, зможе підібрати для нього іншу роботу, менш небезпечну.

— Вам ця пропозиція, мабуть, не дуже подобається, Кальман? — запитав Брекдорп з ноткою глузування.

— Чому ж, містер Брекдорп? Правда, робота в лабораторії В-24 пов'язана з певною небезпекою, але ж Барн не початківець.

— Я теж такої думки. Повідомте хлопця, щоб приїхав.

— Я йому надішлю телеграму.

— Цього не треба робити. Дайте мені його адресу, і я все влаштую. Коли ми це зробимо офіціально, йому і звільнитися буде легше.

Натиснувши кнопку, Брекдорп викликав Біт Стефсон і передав їй записку:

— Це адреса сина Кальмана. Телеграфуйте в університет, щоб вони звільнили Кальмана згідно з розпорядженням, ну, ви ж знаєте. Він переходить на роботу сюди. Особливий відділ сповістіть: Варна Кальмана прийнято на роботу замість Брауна.

Біт Стефсон, висока, струнка дівчина з блакитними очима і густим каштановим волоссям, вже біля дверей обернулась і запитала:

— Звичайний договір?

— Спеціальний! — пробурмотів Брекдорп, який завжди сидів у кріслі непорушно, хіба що обмахувався носовичком.

Біт продиктувала секретаркам кілька листів і розпоряджень згідно з вказівками Брекдорпа. Потім зайшла в кімнату напроти і сама передала на телеграф текст телеграми. Барн Кальман? Десь вона бачила його фото. Ага, вона була в гостях у місіс Кальман. Марлі Кальман підійшла тоді до неї і сказала: «Це Барн, мій єдиний син». У словах матері, досить замкнутої жінки, бриніли гордість і радість. Бідолашній, певно, не легко жити в шлюбі з Джеком Кальманом. Марлі Кальман, мабуть, не зраділа б, якби знала, що її син працюватиме в лабораторії В-24. Хріс Браун мав тривалий час лікуватися в санаторії.

Хріс! Дівчина заплющила очі. Колись їй здавалося, що Хріс Браун надмірно цікавиться нею і це їй неприємно. Не те, щоб вона його не поважала. Він їй завжди подобався. Але чи могла б вона його покохати? Цього Біт не знала. І раптом дівчина згадала, що Хріс Браун говорив з нею про Варна Кальмана. Вони колись дружили. Біт одразу ж натиснула на своєму апараті кнопку з номером Брауна.

— Алло, Хріс! Коли ви сьогодні кінчаєте роботу? Добре. Я заїду по вас. Хочу розкрити вам державну таємницю. До побачення.

Брекдорп, висунувшись з крісла, вдячним поглядом окинув новий кліматичний прилад, який діяв ідеально. Після розмови з Вільсоном директор мусив двічі на тиждень відвідувати друге відділення, яке ось уже кілька місяців стояло на першому плані і, власне кажучи, мало тепер називатися першим, бо просто поглинуло всі інші. Правда, катастрофа в корпусі 37 трохи пригасила запал Метіуса, послабила його цікавість до досліджень. Крім того, вченому недавно зменшили платню, чим він був страшенно обурений. Але, можливо, все це «зробить самовпевненого вченого трохи покірнішим.

Директор неохоче покидав свій захищений від променів кабінет. В атомному місті завжди була небезпека появи радіоактивного випромінювання, і це тримало Брекдорпа в постійному страху.

Дозу радіоактивних випромінювань, що впливала на людину в нормальних умовах роботи, пощастило за допомогою різних захисних заходів поступово знизити до 0,3 рентгена в тиждень, тобто до рівня, який в усьому світі вважається цілком безпечним. Коли в Мехіко-Занді тільки-но розгорнулася дослідницька робота, траплялося, що небезпечні дози досягали трьох-чотирьох рентгенів у тиждень. Але для Брекдорпа було однаково, яка там доза визнана в світі безпечною. Він одгородився від міста досконалою системою фільтрів, які очищали повітря, і все-таки недовірливо поглядав на індикатори в своєму кабінеті. Атомний слон хвалився, що за весь час свого перебування в Мехіко-Занді, він ще ні разу не діставав дози більшої за 0,005 рентгена, а це менше ніж виділена «гірським сонцем» доза, що припадає на жителів високогірних районів.

Другою турботою Брекдорпа були різні виробничі й дослідницькі таємниці, які, на його думку, у відділах зберігалися не досить надійно. Врешті, всі люди, які тут живуть і працюють, це тільки люди, і їм властиве людське прагнення розмовляти між собою. Цілком зрозуміло,