Читати книгу - "Бурецвіт, Марія Ряполова"

— Алло, Лірино!

— Так. Хто це?

— Це я, Мереж!

— Хто?

— Ну, я приходив вас грабувати. Пам’ятаєте?

— Так, звісно.

— Я от… вирішив покінчити життя самогубством. Телефоную порадитися.

— Зі мною?

— Так.

— Ну… я не раджу.

— Правда?

— Слухай, приходь-но до мене завтра зранку. У мене є пропозиція. Якщо ти не проти… змінити сферу діяльності.

— А?

— Ну, роботу.

— У мене зараз нема роботи.

— От і чудово.

— А! Добре.

1

Насправді пошуки орхідеї — то дуже кумедна справа.

Бурецвіт стоїть посеред вулиці із зав’язаними очима і кричить:

— Мені це набридло!

А мені як набридло.

— Я не розумію. Що треба робити?

Русалка стоїть неподалік і обгризає віть винограду, яку тримає над своєю головою. Нарешті він ковтає назбирані зубами ягоди і каже:

— Ну добре. Ще раз нагадую: кажеш правду — отримуєш по голові. Кажеш неправду — нічого не відбувається. Як твоє ім’я?

— Ду-ду.

— Ду-ду. Ти хочеш, аби тебе звали Ду-ду?

— Так! Ай-й-й!

Позаду Бурецвіта стовбичить парубок, який час від часу б’є його по голові. Сигналом до такої агресії служить звук, коли русалка лускає пальцями. Для биття в юнака є спеціальна палиця, трохи схожа на ті, що їх носять охоронці правопорядку.

Спершу хлопчина сором’язливо лупив мого приятеля, але потім дібрав смаку.

— Ти хотів сказати: «Ні». Якщо ти зі мною погоджуєшся, ти маєш казати: «Ні».

— Так. Ай!

— То ти хочеш, щоб тебе звали Ду-ду?

— Ні. Ай! — І я тебе розумію, дурне ім’я.

— Звідки ти знаєш? Може, я справді хочу, щоб мене звали Ду-ду.

— А щоб по голові тебе били, хочеш?

— Ні. Ай!

— Він якийсь нездібний, — звернувся до мене русалка. — Скільки можна повторювати, кажеш правду — отримуєш…

— Я знаю, знаю. Ай!

Поруч зі мною мовчки стоїть Мереж і невдоволено все це спостерігає.

— Скільки пальців на руці?

— Вісім.

— Ти розумний хлопчик?

— М… ні. Ай! Слухай, це твоя суб’єктивна думка, що я не розумний.

— Так, це моя суб’єктивна думка.

— Ай! Я так дебілом стану. Ай!

— Хлопче, тут хто по голові дає?

Бурецвіт розсудливо промовчав.

— Він! — русалка ткнув пальцем у хлопця, що бив Бурецвіта по голові, хоча Бурецвіт і не мав змоги побачити, куди ткнув пальцем русалка.

— А хто керує процесом? — горланив русалка. — Я! То хто вирішує, що правда, а що ні? Га?

— Це якась дурниця. Ай!

— Так, це дурниця. Ми з тобою тут дурнею займаємося, так? Відповідай!

— Е…

— Ну?

— Ні.

— Ти померти хочеш?

— Так.

— Ти жити хочеш?

— Ні.

— Ти симпатичний?

— О Господи.

— Ти симпатичний?

— Це підступно! Ай!

— Звісно, підступно. Так ти симпатичний?

— Я… так. Ай!

— Це тобі мій комплімент, хлопче. Правила змінюються, всі правила можна змінити, якщо ти не розумієш, що правила змінюються, ти нічого не розумієш, ясно? Якщо ти цього не зрозумієш, ти не матимеш своєї орхідеї нікoли! Тебе вже більше години б’ють по голові, а ти не можеш засвоїти правила. Ти аніскільки не стараєшся.

— Годі вже, — втрутилася я.

— Провідник каже годі, значить, годі.

Бурецвітів кат зняв пов’язку зі своєї жертви. Той оглянув його ненавидячим поглядом і рушив до мене, потираючи багатостраждальну голову.

— Ну, і яка тут мораль? — спитав він у мене.

— А мораль тут така, що якщо ти прийдеш до русалок по орхідею, тебе битимуть по голові.

2

— Нащо пов’язка?

— Щоб тобі було легше зосередитися.

Ми вже в приміщенні. Хлопця з палицею немає. Бурецвіт сидить на стільчику. Ми з Мережем стоїмо поруч під стінкою. Русалка кругами ходить навколо Бурецвіта.

— Скільки тобі років?

— П’ять.

— Де ти живеш?

— На Місяці.

— Ти одружений?

— Так.

— Ти знаєш, що тобі робити в цьому житті?

— Ні.

— Точно?

— Ні.

— Точно ні?

Пауза.

— Ну?

— Так.

— Ти мене любиш?

— Так. Пристрасно.

— Твоя наречена була людожером?

Пауза.

— Не знаю.

— Чортівня! Коли не знаєш, треба казати: «Я впевнений, що…»

— Вибач.

— Ну, гаразд. А деякі вважають, що