Читати книгу - "Ромео і Джульєтта, Вільям "
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
О няню дорога!
Ну що, зустріла? Відішли слугу.
Мамка
Чекай нас коло брами, П’єтро.
П’єтро виходить.
Джульєтта
Ну, дорога моя... Сумна ти, боже!..
Хоч би й були твої звістки сумні,
Ти весело їх передай; коли ж
Ти з добрими прийшла сюди звістками,
То музики солодкої не псуй,
Не грай її мені з обличчям кислим.
Мамка
Стомилась я... дай трохи відпочину...
Ох, кісточки болять! Ну й прогулялась!
Джульєтта
Я віддала б тобі мої кістки,
Аби скоріш ти новину сказала.
Ну, говори ж! Ну, нянечко, кажи!
Мамка
Ісусе! Що за поспіх? Постривай!
Чи ти не можеш трошки потерпіти?
Ти ж бачиш, що звести не можу дух...
Джульєтта
Не можеш дух звести? Проте ж ти зводиш,
Щоб повісти, що дух звести не можеш.
Адже слова оці багато довші,
Ніж звістка та, з якою зволікаєш.
То добра звістка чи лиха? Скажи!
Лише на це дай відповідь хутчій,-
Подробиць я терпляче почекаю.
Ну, заспокой мене! Лиха чи добра?
Мамка
Ех, та й вибрала ж ти собі ні те ні се!.. Не знаєш, як треба вибирати чоловіків. Ромео... Ото не бачили! Правда, хоч з обличчя він і кращий за інших чоловіків, а проте ноги такої, як у нього, ні в кого з чоловіків не знайдеш!.. А щодо руки, ходи і стану, то хоч про них багато й не скажеш, а проте вони вищі за всякі порівняння. Не скажу, щоб він був цвіт чемності, але ручуся тобі, він лагідний, як ягнятко. Ну, йди ж своїм шляхом, дівчатко, та шануй бога! А що, в нас уже пообідали?
Джульєтта
Ні, ні! Таж все це знала я й раніш...
А шлюб наш як? Що він сказав про нього?
Мамка
Як голова болить! Ой голова!
Тріщить, неначе хоче розламатись,-
На двадцять розривається шматків.
А тут ще й спина... Ох, і бідна спина...
Красненько дякую, ти ж безсердечна,-
Мене загнала трохи не до смерті!
Джульєтта
Пробач, однак я щиро вболіваю,
Що ти нездужаєш. Ах, няню люба...
О люба, люба нянечко, скоріше
Скажи ж мені, що передав коханий?
Мамка
То слухайте ж: коханий ваш сказав,
Як чесний чоловік, шляхетний, добрий...
Я присягаю вам... Де ваша мати?
Джульєтта
Де мама?.. Як то де? Звичайно, вдома;
Де ж бути їй?.. Як дивно ти говориш:
«Сказав він так, як чесний чоловік,-
Де ваша мати?»
Мамка
Люба синьйорино!
Іще й кипить! Ну, ну! Оце якраз
Припарка на мої кістки недужі!
Тоді сама влаштовуй власні справи!
Джульєтта
Та годі вже! Ну, що ж сказав Ромео?
Мамка
Чи відпускають нині вас на сповідь?
Джульєтта
О так.
Мамка
То до отця Лоренцо йдіть:
Там в келії чекатиме жених,
Щоб нині вже собі за жінку взяти.
Ач, кров одразу збіглась до обличчя.
Пашить, мов жар,- це від моїх новин!
Ідіть до церкви. В мене інший шлях:
Драбину принесу, щоб міг ваш любий,
Стемніє ледь, до пташечки своєї
Залізти у гніздечко. Вам то радість,
Мені ж - важкий тягар. Та прийде час -
Вночі тягар нав’ючать і на вас!
Я на обід іду. Ви ж поспішайте.
Джульєтта
Спішу до щастя! Нянечко, прощайте!
Виходять.
СЦЕНА 5
Келія брата Лоренцо.
Входять брат Лоренцо й Ромео.
Брат Лоренцо
Хай небо шлюб оцей благословить,
Щоб потім нас не покарало горем!
Ромео
Амінь, амінь! Нехай приходить горе,-
Не зможе переважити воно
Тієї радості, що за хвилину
Переживу я серцем біля неї.
З’єднай лиш нам святим обрядом руки,
Й хай прийде згубниця кохання - смерть,
Аби я встиг назвать її своєю!
Брат Лоренцо
Бурхливі радощі страшні, мій сину,
Бо часто в них бурхливий і кінець.
Їх смерть у торжестві, вони ж бо гинуть,
Як порох і вогонь, у поцілунку.
І найсолодший мед гидким здається,
Бо надто вже солодкий. Він псує
Надмірністю своєю апетит.
Люби, та міру знай, і ти найдовше
Любитимеш. Хто надто поспішає -
Спізняється, як той, що зволікає.
Входить Джульєтта.
Ось і вона! Така легка нога
По плитах цих ще зроду не ступала.
Коханці про́йдуться по павутинці,
Яка літає літом у повітрі,
І не впадуть. Так, суєта легка!
Джульєтта
Добривечір, духовний отче мій!
Брат Лоренцо
За нас обох подякує Ромео.
Джульєтта
Я і його вітаю, бо інакше
Нема за що складать мені подяку.
Ромео
Джульєтто люба! Коли в тебе в грудях
Від щастя серце б’ється так, як в мене,
І можеш краще виявити радість,
Знайди слова, яких мені бракує,
І всолоди повітря навкруги
Ласкавим подихом своїм, нехай
Мелодія чудова слів твоїх
Змалює те блаженство чарівне,
Яке ми відчуваєм в цю хвилину.
Джульєтта
Любов багата ділом - не словами,-
Й пишається собою без прикрас.
Той, хто свої скарби злічити може,
Той лиш жебрак. Але моя любов
Така велика й так зросла безмежно,
Що я злічить не можу й половини
Її скарбів...
Брат Лоренцо
Ходім! Святий обряд
Благословить вас. Я ж бо вас тепер
На самоті нізащо не покину,
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ромео і Джульєтта, Вільям », після закриття браузера.