Читати книгу - "Довбуш, Федькович Юрій"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
І чи ж мене не має се боліти,
Як мушу слухати, що гуцули́
Не в тебе вірують і не твою
Відвагу величають, але сю
Діточу іграшку?
Довбуш
Так на́рід каже?..
Дзвінка
Лиш нарід? Воробці вже по дахах
Топір лиш величають.
Довбуш
(мече топір Дзвінці під ноги)
За тото ж
Тобі го завдаю! і то навіки!
А хочуть волі гуцули́ - то най
Мені ю дякують! Мені самому,
А не стареччині якійсь!
Дзвінка
(обіймаючи го)
Тепер
Я свого Довбуша аж пізнаю́!
Довбуш
Ти - твого Довбуша? Се може бути
Ще правда. Задля того ж лиш одну,
Одну ми відповідь, о Дзвінко: ти
Строїла Штефана́?
Дзвінка
Нє!
Довбуш
Дзвінко!
Дзвінка
Нє!
Довбуш
Присягнеш?
Дзвінка
Трисягаю!
Довбуш
І для чого -
Аби тобі я менше вірив, як
Тій зависливій Чорі? Тож я твій!
Навіки твій!
Дзвінка
А на́рід? Гуцули́?
Довбуш
Нехай ся й устечуть! А я - я хочу
Любити так, як хочу! Гуцула́м
Навкірки!
Дзвінка
Ти се нині так говориш...
Довбуш
А що говорю - те й дотримаю!
При моїй честі! А єсли не віриш -
То там лежить топір! мені обридлий,
Але тобі най буде він поруков
За мене!
Дзвінка
(здоймає топір)
Так, поруков!
Довбуш
Поконвічнов!
І сли коли від тебе моє серце
Відвернесь, сли присягу ту святу,
Котров тобі сегодня присягаюсь,
Полом’ю - то бажай на сей топір
Від мене й то, що в світі найжасніше,
Що в світі навіть і нечуване:
А Довбуш ти приставить за покуту!
При сему топорі!
Дзвінка
(ховаючи топір)
І Довбуш мій
Дотримає святого свого слова!
Довбуш
Як нє - покинь мене свята покрова!
Червоний жаркий блиск у всіх вікнах, де видко Лагадина і много гуцулів. Дзвінка горнесь боязливо до Довбуша. Довбуш тягне шаблю.
ТРЕТЯ СЦЕНА
Іван. Ті, що перше. При кінці - Джимір за подрев.
Іван
(ще надворі)
І де ж він?
(Убігає з шаблев у руці.)
Га! То так ти нам присягу
Тримаєш? Ти!! І що убійниці
Тепер ти присягався?
Довбуш
(пускаєсь з шаблев до Івана)
Боронись,
Бо гинеш!..
Коротка, але завзята буча, при котрій Іван Довбушеві шаблю з рук вибиває і єго легко ранить.
Іван
Кров братська!!
Тиша. Довбуш зав’язує собі рану.
На сеї бісиці прокляту голов!
А ти
признайся або гинеш!
(Ловить Дзвінку за груди і хоче ю шаблев просадити.)
Дзвінка
(паде на коліна)
Милості!!
Іван
То, Дзвінко, Штефана́ не ти строїла?
Дзвінка
(показуючи на Довбуша)
Через отого там...
Довбуш
(відвертаючись з бридом)
О боже мій!..
Іван
Відтак - не ти з секретарем у змові
Пішла на сего дурня перед князем
Свідчи́ти, а потому - аби ніби
Собі й колач ще в него заслужити -
Мені побігла знати дати?
Дзвінка
Гину!..
Іван
А знов не ти, користуючи з того
Гидкого брацаря там, сеї ночі
У твій мерзкий халаш го загулила,
Аби або єго у свою сіть
Імити, а як нє - то Соїним
Го зваром напоїти?
Дзвінка
Нє! єй-богу!
Іван
Ти присягаєш ще, чортице ти!?
(Вириває їй фляшечку з-за пояса.)
А се що??
Дзвінка
Зрада!!
Іван
Ти ж за ню загинеш,
Як сука!..
(Обертає шаблю держев і хоче ю убити.)
Довбуш
(не дає)
Фа́ра, брате! Не твоїй,
А катовій руці сквернитися
Отсеї ржиці чорнов кровйов!
За подрев падуть два набої.
Джимір
(за подрев)
Ка́лфо!
Се рушить воєвода з свойов шляхтов
На табір наш напасти!
Довбуш
(здоймає свою шаблю з землі)
Гуцули!!
(До Івана.)
Ти право йдеш у табір і заложиш
Усі плаї і приступи!
Іван - пріч.
А ви
За мнов усі!
(Іде, але у дверях обертаєсь.)
А ти, язе проклята,
Готов тим часом ся під барду ката!
(З гуцулами - пріч.)
ЧЕТВЕРТА СЦЕНА
Дзвінка. Зараз відтак Чора.
Дзвінка
Пропала!! Я пропала!
Чора
(ще за подрев)
Я з тобов!
(Виступає.)
Бо він присяг княгині нас обох
Зарізать їй на жертву!
Дзвінка
Вай! О, вай!!
Чора
А тут стоїть уже й кровавий ковбок,
На нім широка остра барда, ясна,
Як дзеркало, а біля - лютий кат із
Закоченими рукавами. Лупнув
Черленими очима, як той звір,
Ухопив остру барду - блиснуло
Раз д горі, раз в долину, гу́кнуло -
І Дзвінки красна голов покотилась,
Кровава, у пісок!..
Дзвінка
Га!
Чора
Але нє ще!
Бо Чора ще жиє! Бо Чора дасть
Рятунок бідній Дзвінці ще.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Довбуш, Федькович Юрій», після закриття браузера.