Читати книгу - "Принцеса драконів, Ana Mils"

Анна замичала щось, але її ніхто не зрозумів, оскільки в її рту був кляп. Емма підійшла до неї.
-    Щось не так, дорогенька? - Емма нагнулася до Анни. – Так, я агент. Весь час я тобі брехала. Ти така жалка, навіть постояти за себе не можеш.  Я ніколи не  дружила з тобою. Та кому ти потрібна? 
-    Досить! Йди уже. – схоже йому вона набридла і серйозно. 
Емма зі злістю подивилася на нього і пішла в сторону. Чоловік присів перед Анною. Вона дивилася із заплаканими очима. 
-    Дівчинка, моя, не тебе сліз. Заспокійся. Ми все вирішимо. Дивись: ти – принцеса драконів, але незвичайна. На половину людина, на половину – дракон. По твоїм венам тече кров короля Ладона. Твоя сила здатна знищити планету. І я всього лиш попрошу спалити її, щоб від неї нічого не залишилося. Ми домовилися?
Бос вийняв кляп з рта  Анни. Вона зразу ж закричала, щоб він відпустив Драко.
-    Ти хоть чула, що я тільки що говорив? – зітхаючи, запитав він.
-    Вважаєш себе Богом? Але ти не в праві вирішувати чи загинути цій планеті, чи далі процвітати. 
-    Справа не в планеті, а в людях. 
-    Якщо  тобі зробила якась одна людина зло, то це не означає, що треба тримати гнів на весь світ. – промовила Анна, все більше пускаючи сліз. 
-    Ти не знаєш моєї історії, тому не тобі судити мене. – крикнув він. 
-    Ти монстр! – напів пошепки сказала Анна. 
-    Скоро ці слова будуть говорити тобі. – сказав він, посміхаючись. 
Після цих слів Бос подивився на неї, примруживши очі. Він потягнув руку до її кишені джинсовки. Чоловік вийняв з нього амулет Анни.
- Що ти… - Анна не встигла нічого більше сказати, так як Бос засунув їй кляп назад в рот. Він гукнув до себе свого підданого, який стояв в шести кроках від нього і наказав надягнути амулет на лапу дракона. Той так і зробив. Всіх засліпило сяйво. Перед ними постав оголений хлопець. 
- Прикрийте його чимось. – з відразою наказав Бос.
Один з чоловіків обмотав Драко курткою. Драко побіг до Анни, але його перехопили. Хлопець хотів вирватись, але все було марно. Почали збігатися учні та вчителі зі школи, а також люди, які проходили повз. Драко вдарили заді під колінками і він упав на коліна. Анна весь час щось мугикала і без зупинки плакала. Драко дивився на неї і розумів, що більше не побачить її, адже він знав, що буде далі і чим  все закінчиться. Бос дістав з кишені пістолета і підійшов до Драко. Чоловік став перед ним і направив зброю на Драко. Настала цілковита тиша. Момент. І...
Вистріл! Прямо в серце дракона. Анна сиділа з широко відкритими очима, з яких самі по собі йшли сльози. Прибігла Беатріс. 
-    Твій вихід, принцесо. – подивившись із-за спини на Анну, сказав Бос.
Вона  сиділа, не рухаючись, просто дивлячись в одну точку – на криваве тіло Драко. 
-    Анна! – крикнула Беатріс.
Анна опустила голову. А потім дуже голосно закричала. Цей крик був нестерпним. Всі попадали на коліна, закриваючи вуха руками. Анна почала світитися, сяйво йшло від серця і згодом пішло по всьому її тілу.  Тепер всі закривали очі. Бос стояв на одному коліні, спираючись на нього і просто сміявся. Раптом сяйво від Анни пішло великою хвилею. Воно збило людей з ніг. Анна, сяючи, піднялася вгору. Остання, сильна хвиля попередньої відбилася від неї. Світло зникло. Коли всі відкрили очі, то побачили уже не звичайну дівчину з маленького містечка, а принцесу драконів.