Читати книгу - "Утриманка для мільярдера, Джулія Ромуш"

Серце б'ється як божевільне. Я розумію, що зробила дурість. Але це було машинально. Від страху, що він може забрати телефон. Так, я видалила старі повідомлення, але ніхто не заважав Хейзу надіслати нові.

– Стояти! - Здригаюсь від його наказу і завмираю на місці. Хоча вже й бігти далі не було куди. Я сама себе загнала в пастку.

Все що встигаю, то це глянути на кран телефону і здригнутися. Повідомлення було від Хейза, як я й думала. Стискаю смартфон у руці й різко розвертаюсь.
Перше, що бачу, то це очі Річарда. Вони дивляться так, що кров у жилах холоне. Здається, ще секунда і він мене просто в попіл ними спалить.

- Мені треба прийняти душ, - вимовляю тремтячим голосом.

- Разом із телефоном? - Його брови запитливо вигинаються, а погляд ковзає до моєї руки, туди, де я стискаю телефон сильніше.

- Я люблю слухати музику в душі, - розумію, що несу повну маячню, краще б я просто мовчала.

- Цього разу обійдешся без музики, - Барнс простягає руку і дає мені зрозуміти, що я маю віддати йому телефон. Закушую губу і дивлюся на його долоню. Намагаюся прикинути що він зі мною зробить, якщо той виродок надішле щось ще про його компанію. Та хоч щось, що могло наштовхнути Річарда на думку, що я тут для того, щоб під нього копати.

- Але я...

- Не змушуй мене застосовувати силу.

– Я не хочу його віддавати. На нього може зателефонувати брат. Він може...

- Не може. Там, де він зараз перебуває, йому навряд чи дозволять користуватися телефоном, - вимовляє крижаним тоном, від якого мені відразу стає холодно. Хочеться обійняти себе руками за плечі, але я не можу навіть поворухнутися. Мене начебто паралізувало. Від почутого дихання перехоплює, у грудях щось боляче стискається та дихати стає важче. Очі щипає від непроханих сліз.

- Звідки тобі знати. Ти не можеш... Ти спеціально так кажеш! - Сама не впізнаю свого голосу. Таке відчуття, що це каже якась чужа людина, точно не я. 

Намагаюся виправдати його слова, зробити все можливе, щоб вони не були правдою. Я здогадувалась, що з братом могло щось трапитися. Не зникають люди просто так. Але здогадуватись і знати напевно різні речі. Зовсім різні.

Відчуваю, як паніка починає накривати з головою. Те повідомлення, що я одержала в машині... Воно знову перед очима. Починаю хапати губами повітря. Мені душно. Немає чим дихати.

- Дізнатися про те, що твій брат кинув Хейза на гроші не важко. Як і дізнатися, куди саме він витратив гроші. Повір, я знаю, де він, а точніше у кого. І я чудово знаю, що на нього чекає далі. - Він продовжує говорити. Його голос холодний та байдужий. Йому начхати на Рендала. Жодного співчуття чи занепокоєння. Він просто озвучує факти.

- Ти... ти можеш йому допомогти, - хриплю у відповідь, сльози котяться по щоках, я більше не можу контролювати нічого. Я перебуваю у шоковому стані.

- Дивно, що ти просиш про нього, а не про себе, - Річард робить крок уперед, а я не розумію до чого він веде, - після того, як брат набрався боргів, кинув бандитів і примудрився потрапити їм у руки, я б більше переживав про власну шкуру, ніж про ту, яка так жорстко тебе підставила.

– Що? Про що ти говориш? - Що означає кинути бандитів? Підставити? Та Рендал би ніколи! Він з мене порошинки здував! Завжди захищав та турбувався! Як він сміє говорити про брата такі речі?

- Те, що твій брат знаходиться у них, не вирішує зовсім нічого. Хейза буде цікавити інше, - Барнс підходить впритул, вимовляє слова повільно, так, щоб до мене доходив сенс сказаного, - його цікавиш ти. Тому що ти можеш повернути борги брата.

- Але в мене нічого немає.

- Повір, спосіб завжди знайдеться, - цієї секунди його пальці торкаються моєї щоки, обпалюють, ковзають до губ і торкаються їх. Він ніби знущається з мене. В його очах холод і байдужість, таке відчуття, що ця людина не здатна відчувати хоч якісь емоції. Жаль і співчуття йому взагалі не близькі, - впевнений, що пропозиції відпрацювати борг уже надходили. Не тому ти прийшла до мене на все готова?

Здригаюсь, намагаюся скинути з себе його руку, тому що тон, яким він вимовляє останню фразу, змушує мене відчути себе нікчемою.

- А тепер будь хорошою дівчинкою та віддай мені свій телефон, хочу знати, як саме він пропонував тобі відпрацювати.