Читати книгу - "Величне дитя піднебесної, Олександра Спаська"

- А мені, що робити? – не вгамовувався паразит, який добре виспався з вчорашнього дня, під дією снодійного.

- Можеш подлубатися в носі та подумати, чому найманці тебе викрали, - підкинула варіант для проведення часу з користю.

- В голову нічого не лізе, - видихнув красень та подивився на Марах, мацним поглядом оцінюючи дівочу фігуру під шкіряним комбінезоном, поки сама чорнява цього не бачила.

- Вони могли по тихому отруїти тебе, але чомусь тільки обпоїли, притягнувши сюди. Можливо хотіли викуп? – через роздратування повернулася вона до Ліама, маючи звичку дивитися на того з ким розмовляє на серйозні теми.

- Для цього треба було підготуватися, а про наш прихід в бордель ніхто не повинен був знати, бо похід туди був імпульсивним рішенням.

- Думаєш, вони слідкували за нами?

- Я впевнений у цьому, - мовив наступник, згадавши невідому постать за дверима, що наглядала за ними в борделі. – Тільки, щодо викупу – питання спірне. Я голодний, - перевів він тему, почувши, як бурчить в животі. - Дістань їжу.

- А не багато ти на себе береш? Я – твоя охорона та наставниця, а не особиста прислуга чи рабиня. Хочеш їсти – іди знайди сам, - сказала, як відрізала та знову повернулася на інший бік, на цей раз, нарешті заснувши.

- З чого б це особа королівської крові займалася подібною справою, - фиркнув під носа наступник престолу, коли Таіра вже відключилася, але навіть не зважаючи на цю думку, піднявся та відправився на пошуки їжі.