Читати книгу - "Чому люди тупі? Психологія дурості"

Зазвичай у визначеннях безмозкий (як тварини[42]) через брак розуму — це той, хто позбавлений здатності до судження. Отож кваліфікувати дію чи слова як безмозкі, якщо обминути вульгарне стилістичне забарвлення, має дуже широкий сенс. І щоб його пом’якшити, до речі, покликаються переважно на невідання, а точніше, на невідання власного невідання. Невідання — це брак знань (про саме знання й про себе). Якщо невідання — це порожнеча, нестача, яку можна заповнити, зокрема, освітою, то дурість — це протилежне: інтелектуальне самовдоволення, де нема чого заповнювати, воно вже переповнене. Жак Лакан[43] нагадував про це 1975 року: «Оскільки тут переважно ті, хто не був присутній на моїх перших семінарах, я дозволю собі нагадати, що в перших зверненнях до тих, кого я мушу назвати своєю публікою, я попередив, що психоаналіз — це ліки проти невідання; вони безсилі проти дурості».

Є. Д.-С.

Двошвидкісне мислення

Зустріч з Деніелом Канеманом, почесний професор Принстонького університету. Нобелівський лауреат з економіки

♦  Ви стверджуєте, що нам властиві два типи обробки інформації: швидка система, яку ви називаєте «система 1», і повільна — «система 2». Чим вони відрізняються?

Ці системи доповнюють одна одну. Коли нас запитують столицю Великої Британії, нам на думку автоматично, мимоволі й без зусиль, приходить одне слово, завдяки системі 1. Вона виробляє тлумачення світу, бажання, враження, які стають переконаннями, рішеннями, схваленими системою 2. Ця остання складніша: вона контролює мислення, поведінку. На противагу системі 1, система 2 не має прямого, автоматичного доступу до пам’яті. Вона надто повільна. Вона повільна тому, що зазвичай у цій системі мислення відбувається самохіть, наприклад, щоб відповідно до правил виконати складне множення. Вона вимагає зусиль і створює враження, що ми контролюємо наші дії: «Це я дію, я думаю…» Ми суб’єктивно ототожнюємо себе з системою 2: ми думаємо, що наші переконання визначені аргументами, доказами, хоча наше інтелектуальне життя насправді зовсім інше.

♦  Чи можна сказати, що система 1 спрощує реальність, щоб спростити наше існування?

Я не знаю, чи «для того, щоб» спростити наше існування, але вона дійсно спрощує реальність ціною створення когнітивних упереджень. Система 2 також може помилятися: якщо я вірю в якісь речі, а вони неправильні, або якщо я неспроможний зрозуміти теорію відносності, це через недоліки системи 2. Система 1, як я її розумію, — це система емоцій, тому що вони виникають автоматично, мимоволі, й суто суб’єктивні. Система 2 їх приймає або ні. Але обережно, система 1 — це не тільки емоції, ще й значно більше: вона пов’язана з тлумаченням життя, зі сприйняттям, з більшістю наших дій. А система 2, своєю чергою, не просто розмірковує — вона забезпечує контроль, що не менш важливо.

♦  За яких обставин система 2 змушена перебирати керівництво в системи 1?

Коли ми не можемо розв’язати проблему чи виникає конфлікт двох суперечливих тенденцій, або ми порушуємо правила логіки чи поведінки, наприклад, у разі несподіванки. Тоді ми зосереджуємось, робимо якесь інтелектуальне зусилля. Але це відбувається не різко: йдеться про постійні підходи-відходи завдяки деяким зонам мозку, що спеціалізуються на конфлікті.

♦  До речі, які саме церебральні зони задіяні в цих двох системах?

Думаю, що для системи 2 немає однієї специфічної ділянки, хоч вона й застосовує, зокрема, лобну частку. Мені не хотілося б починати розводитись про речі, які я дуже мало знаю.

♦  У цю саму мить ви використовуєте систему 2, щоб точно відповісти на мої запитання, але також і систему 1, мабуть, бо ваші відповіді часом дуже швидкі в тій царині, де ви почуваєтесь вільно?

Моя система 1 швидко продукує відповіді, але система 2 їх перевіряє. У цю саму мить вона дуже важко працює, наглядаючи за моєю французькою мовою!

♦  Заради ліпшого розуміння, яким було б наше повсякденне життя, коли б ми жили тільки з системою 1 або системою 2?

Коли б ми жили тільки з системою 1, то були б значно імпульсивнішими, казали б усе, що впаде в голову, як діти. Можна порівняти це зі станом сп’яніння, наприклад, коли система 2 ослаблена. Проте це не завадило б нашому соціальному життю: тварини мають соціальне життя, часом доволі розвинуте, а я не думаю, що в них є система 2. Натомість, коли б ми жили тільки з системою 2, наше життя було б ніяким! Ми зробилися б посередніми комп’ютерами.

♦  А коли ми спимо, в нас працює тільки система 1?

Чесно кажучи, я не знаю. Я не розумію снів. Звісно, в певному сенсі ми в системі 1, тому що ми бачимо сни мимоволі. Та, з іншого боку, можна снити про те, про що ми розмірковуємо!

♦  А творче натхнення, інтуїція?

Це йде від системи 1, але живиться задумами. Система 2 цілком здатна задіяти свідомі пошуки в пам’яті, що змушують іноді натхнення й інтуїцію працювати автономно, коли їх уже не чекаєш, як-от математик Анрі Пуанкаре, який несподівано розв’язав проблему, піднімаючись по підніжках в автобус.

♦  Ви кажете, що система 1 завжди шукає сенс у тому, що ми переживаємо: то чи не живимо ми відразу до випадку?

До непевності принаймні. Правду кажучи, ми насправді не визнаємо випадків. Ми постійно створюємо історії, тлумачення всього, що нас оточує, і це переважно продукти системи 1. Система 2 часом усвідомлює їх і схвалює.

♦  Чи можуть бути деякі психічні патології спровоковані нерівновагою між двома системами, коли ми занадто вдаємося до системи 1 або системи 2?

Звісно. Коли ми хронічно вдаємось до самокритики, аж сковуючи себе, то ми в системі 2, яка не здатна контролювати систему 1. Ця остання також може мати свої патології як нав’язливі стані. Вона включає все те, що робиться швидко, тому що ми робили це дуже часто. Це з нею ми керуємо автомобілем, вибираємо слова, коли думаємо, а отже, вона визначає наше бачення себе самих, яке є інтегральною частиною пам’яті, історії, яку ми собі розповідаємо. Це не система 2 її створює.

♦  Які психотерапевтичні техніки дозволяють впливати на системи 1 і 2?

У мене таке враження, що когнітивна терапія цілком орієнтована на те, щоб перевиховати систему 1, контролюючи деякі поведінки системи 2. Але я недостатньо знаю, щоб входити в деталі.

♦  Ваші праці з евристик показали, що