Читати книгу - "Нове життя у подарунок, Вероніка Суховська (Shannon)"

— Ей, — він перемкнувся на мене й, допивши свій глінтвейн, сказав: — Ти ж не розповіси про це нікому? 

— Кому я можу розповісти? — пирхнула. 

— Ну там, своїй сестрі чи Денису. Їм ліпше поки не знати, вони думають, я малий й все розпатякають батькам.

— Добре, я не скажу, — сказала я щиро. Моя сестра також не казала, як зустрічає свої свята, тож можу дозволити собі секретик.

“Жодного разу не запросила”, — подумалось мені, та я швидко зрозуміла, що насправді навряд чи б погодилась раніше відмітити свята у цій дивній компанії. Визнаю, я багато втрачала. Це не мало нічого спільного із походом до театру або вечерею в ресторані, однак тут була весела, щира й невимушена атмосфера. Я піймала себе на тому, що вперше розслабилась. Не думала про те, як виглядаю, як тримаю наряддя — тут всім було байдуже. Вони зібрались побачити одне одного, поспілкуватись, а не оцінити новий одяг, стан шкіри чи статус, як це відчувалось в моїй сімʼї чи серед друзів. Я сприймала таке ставлення нормально, і сама вчиняла відповідно. Будь-яка зустріч була приводом показати себе, продемонструвати свої досягнення, й подивитись на інших. Порівняти та звісно ж, запевнитись у власному лідерстві. Тут же всім було байдуже на все, що я вважала основним. Ніхто й не помітив, що мій хліб дещо пригорів. Моя мама б точно не дозволила б виставити його на стіл. Але Лена, спробувавши шматок, закрила очі й сказала, що це бездоганно. Андрій поцупив трошки з її тарілки й підтвердив, що його дружина має рацію. 

Я зашарілась. Ніколи ще мені не робили компліменти за щось не ідеальне. 

Ніколи не ставила під сумнів пріоритети моєї сімʼї. До цього моменту. Яка різниця, чи виглядає мій хліб шикарно, чи можна прикрити деякі недоліки ягодами? Він смачний в будь-якому варіанті. Яка різниця, чи дизайнерський на мені светр, якщо пригоди Назара куди цікавіше? Дійсно цікавіше. Я раділа, що слухаю саме його замість розповіді про те, як моя подруга зчепилась з незнайомкою у магазині через останню наявну кашемірову сорочку.

Андрій перервав хід моїх думок, зауважуючи:

— Поведінка, яку б бабця оцінила.