Читати книгу - "Відродження-1, Кулик Степан"

— Но, но… не хулігань… Боляче буде, — продемонстрував я тварюці моргенштерн.

Король на якусь мить завмер, переглядаючись сам із собою, ніби й справді зважував ризик, а потім продовжив рух. Схоже, моя зброя його не вразила. Я, власне, і сам розумів, що козир такий собі. Навіть якщо вдасться якимось дивом розмозжити першими ударами одну-дві голови, третя, точно встигне вкусити. А за її розмірів — це вірна смерть. Не живуть люди перекушені навпіл чи з відгризеною рукою-ногою.

Король невідворотно насувався, зайнявши практично весь коридор, так що не прошмигнути, а я забився в кут і готувався продати життя дорожче.

«Так от як загинув сержант… — майнула думка. — Наші щури виявилися крутішими за інопланетні гаджети. Не допомогло ні силове поле, ні лазерна зброя. Хоча… Може, він просто не встиг вистрілити? Інші щурі відволікли. Або промахнувся через несподіваний біль, коли генератор захисту здох? А мені що заважає?! Три спроби є...»

Вихоплюю бластер, знімаю, як вчили, із блокування. Вдавлюю кнопку готовності до застосування і наводжу на ціль — ліву голову тварюки. Притримуючи другою рукою цівку, щоб не промазати, зарядів то обмаль, плавно вибираю спуск.

Згусток плазми, розміром з велику черешню, виривається з дула, миттєво долає метри, що розділяють нас і видавши тихе шипіння, слово розпечений прут опущений в калюжу, робить в голові щура переростка наскрізний отвір, попутно випалюючи борозну на стегні і задниці.

Король видає гучний виск від несподіваного болю і кидається убік, весь вигинаючись. Чи то намагаючись розвернутися в занадто тісному для нього коридорі, чи подивитися на рану в стегні. Не має значення, куди важливіше, що він при цьому встав так, що обидві вцілілі голови опинилися на одній лінії.

Не марнуючи жодної секунди, оскільки щур, будь-якої миті міг знову зміститися, ловлю найближчу голову в приціл і тисну спуск.

Є!

Бластер м'яко вібрує в руці, а вереск тварюки точно обрушило б перекриття, якби воно не впало раніше. Щурячий король на залишках люті кидається до мене, але сил у тварюки вистачає всього на кілька кроків. Потім лапи його заплітаються, підгинаються, і тварюка падає ниць, не дійшовши якихось півтора метри. Ховаю практично розряджений бластер в інвентар, дістаю булаву, і про всяк випадок наношу по одному удару в кожну голову. Для гарантії.

Тварина не видає жодного звуку. І навіть не сіпається... Єсс! Вау! Я зробив його! Ф-фу… Ну, мене на фіг з такими пригодами. Ледь не... не оконфузився

Відчуваючи неймовірний приплив бадьорості та щастя, сідаю біля стіни, копнувши на прощання мертву тушу щурячого короля. Демонструючи поваленому ворогові свою перевагу, та й щоб нагороду підняти, звісно ж.

«Перемога! Нагорода — 1000 пунктів досвіду. «20» золотих.

Вітаємо! Ви пройшли данж «Підвал» з першої спроби — нагороду подвоєно!

Вітаємо! Ви перемогли ворога, що перевищував вас на 10 рівнів. Нагорода: 500 очок, «+1» до сили та спритності.

Вітаємо! Ви досягли 3-го рівня. 3745/3000 очок. До наступного рівня – 1255 очок досвіду.

Вітаємо… Отримано предмети: пістолет Glock-17, два запасні магазини на 19 патронів. Середнє зілля регенерації»