Читати книгу - "Людині потрібна людина…, Анна Нікош"

Ромчик  перестав вештатися цілими днями казна-де , пару разів , навіть, попрасував пелюшки , погуляв із дитиною на вулиці поки я робила манікюр. А ще справно  готував вечері для нас двох. В наше життя повернулися романтичні відносини , спільний перегляд фільмів , кава в постіль , інтим .

Донечка підросла і ми пробували вибиратися з дому в сімейні поїздки. Спочатку поїхали в зоопарк , дитячу розважальну кімнату, а потім вибралися разом і на Азовське  море , і в заповідник « Асканія-Нова».

Чудово провели час і зрозуміли , що доця наша вже не така й маленька. Можна вже десь полетіти .

Ми обрали Турцію і нам сподобалось. Тепле море , дитячий і дорослий басейни , аніматори. Все , що треба для чудового сімейного відпочинку. Тож двічі на рік ми прилітали в Анталію , в чудесне місто Кемер або навколишні селища.

Тільки мала наша була дуже хвороблива , я боялася відвести від неї погляд , старалася приділяти їй максимально багато часу і уваги.

Можливо , це була моя помилка. Чоловіку не діставалося від мене достатньо уваги , я перестала бути такою запальною , цікавою і розважливою для нього. Бо , тепер я в першу чергу «мама» , а  вже потім  « дружина» .

Наші почуття один до одного знову охололи. У мене все частіше «боліла голова» , а в нього було « повно роботи». Спали разом в одному ліжку  і все частіше між нами була донька. Згодом чоловік , взагалі, перебрався  в іншу кімнату, щоб не тіснитися втрьох в одному ліжку.

Час йшов , закінчилась моя декретна відпустка. Я вийшла на роботу. Часу і сил на Романа в мене взагалі не вистачало. Та і на себе все частіше його теж не було.

Роман почав пропадати по ночам з друзями по саунах , кафе , і т.п. А ще він став багато пити , дуже багато. І по декілька днів не міг зупинитися . Я намагалася розмовляти з ним , вмовляла , благала. Та він поводився дивно , психував і йшов з дому , гучно гепнувши дверима.  Наче я в чомусь винна . Інколи залишався з ночівлею то у друга  , то у брата.

Розмовляти про наші проблеми відмовлявся. Коли був тверезий , то мовчав і постійно був сердитий. До мене , навіть , перестали приходити батьки і друзі через це.

Будучи в алкогольному спʼянінні ,  він казав , що все нормально. Просто він так розслабляється , а на мої прохання не напружуватися - просто відмовчувався . Якщо я заводила скандал - йшов і пропадав на два-три дні.

Я була розгублена , розбита , не розуміла як жити далі. Як вчинити? Повернутись жити до батьків  з дитиною , можливо , було б правильним рішенням. Але , не хотілося турбувати маму з її хворим серцем. Та і садочок доньки знаходився через дорогу від нашого будинку. То ж я вирішила , що як не можу змінити ситуацію, я зміню своє ставлення до цієї ситуації.

Спочатку я просто ігнорувала Романа в надіі на ефект від супротивного. Але , йому наче і комфортно було так жити. На вихідні я відвозила дитину до батьків і ходила гуляти. Іноді , навіть , приходила під ранок і нічого… він жодного разу не спитав , де я була із ким і чого так пізно повернулась додому ?

Інколи ми , навіть  ,зустрічалися в тих клубах. Інколи  ,навіть , поверталися  додому разом , займались сексом і пару днів в нас була сімейна ідилія. А потім знову те саме…