BooksUkraine.com » Детективи » Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой 📚 - Українською

Читати книгу - "Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой"

148
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Секрети Лос-Анджелеса" автора Джеймс Еллрой. Жанр книги: Детективи. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 139 140 141 ... 200
Перейти на сторінку:
підкреслити їхню схожість на кінозірок?

Вена заспокоїлася.

— Так.

— Чи правда те, що Петчетт уже упродовж тривалого періоду є сутенером дорогих дівчат за викликом?

— Так.

— Чи правда те, що навесні 1953 року Петчетт розповсюджував дорогі та високоякісні порнографічні матеріали?

— Не знаю.

Під час відповіді в неї побілішали кісточки пальців на руках. Джек схопив нотатник і швидко накарябав: «Петчетт — чародій фармацевтики. Л.Б бреше, думаю, вона прийняла препарат, який послаблює дію пентоналу. Візьміть кров на аналіз».

— Міс Брекен, чи…

Джек передав записку Екслі, той прочитав її і передав Пінкеру. Пінкер приготував голку.

— Міс Брекен, чи правда, що вкрадені у Сіда Гадженса досьє зберігаються у Пірса Петчетта?

— Я не зн…

Пінкер схопив Лінн за руку і встромив голку. Брекен зірвалася зі стільця, але Екслі схопив її. Пінкер висмикнув голку, Екслі притиснув її до столу. Вона виривалася й намагалася вдарити когось — Фіск зайшов ззаду й надягнув наручники. Вона плюнула Екслі в обличчя. Фіск потягнув її геть із кабінету.

Екслі витер своє обличчя, що від злості вкрилося червоними плямами.

— Я теж підозрював, що тут щось не так. Але думав, може, вона розгубилася.

— Я краще за тебе знаю, що вона повинна була відповідати, — сказав Джек, подавши Екслі примірник «Сказане тихцем». — Ти тільки поглянь на це, капітане.

Читаючи цю статтю, Екслі мав по-справжньому страшний вигляд: червоне лице, жорстокий погляд. Дочитавши, він розірвав журнал навпіл.

— Це Вайт, не інакше! Давай-но вирушай в Сан-Бернардіно, поспілкуйся із матір’ю Сью Леффертс. А я розколю цю хвойду.

Джек помчав до Сан-Бернардіно. Екслі, який розколює повію — цікавезне, напевно, видовище. «Гільда Леффертс» у телефонному довіднику, мапа, сам будинок: халупа, вкрита рубероїдом, дерев’яна прибудова.

Галявину поливала старенька жінка — на вигляд просто тобі божа кульбабка. Джек припаркувався і, захопивши із собою розірваний навпіл журнал, пішов до неї. Стара побачила його і прожогом кинулася до вхідних дверей.

— Дайте вже спокій моїй бідній Сьюзі! — заволала вона, коли Джек наздогнав її на ґанку.

Джек тицьнув їй просто в обличчя примірник «Сказане тихцем».

— До вас приїздив поліцейський із Лос-Анджелеса, так? Здоровенний кабан, років сорока на вигляд? Ви йому розповіли, що незадовго до бійні у «Нічній сові» у вашої дочки з’явився кавалер, дуже схожий на Дюка Кеткарта? І що ви чули, як він казав їй: «Звикай називати мене Дюком». Поліцейський показав вам фотографії, але ви цієї людини не впізнали, так? Прочитайте це і скажіть.

Вона швидко прочитала статтю, мружачись від сонця.

— Але він сказав, що він саме поліцейський, а не приватний детектив. І фотографії, які він мені показував, були з поліції, і я не винна, що не змогла на них впізнати приятеля Сьюзі. І ще — я хочу, аби це внесли в протокол: Сьюзі померла цнотливою.

— Мем, я не сумніваюся, що вона…

— А ще запишіть у протокол, що цей поліцейський, чи детектив, чи хто він там такий, лазив до мене у пивницю під будинком і нічого там не знайшов. Молодий чоловіче, ви ж поліцейський, чи не так?

Джек похитав головою, не зрозумівши її:

— Що ви маєте на увазі, леді?

— Я маю на увазі, що той чоловік, який приходив сюди до мене близько двох місяців тому, лазив до пивниці під моїм будинком. Я розповіла йому, що кавалер Сьюзен Ненсі спускався до пивниці після того, як він тут посварився із якимось іншим хлопцем, навіть сусіди чули галас, це було буквально перед самою бійнею в «Нічній сові», через яку ваші люди мені жити спокійно не дають, — хай Сьюзі та інші жертви спочивають спокійно. Усе, що він там знайшов, — це щури. Нічого підозрілого, зрозуміло?

Зрозуміло.

Стара вказала жестом на вузький лаз під землю — мовляв, туди.

Дідько, та цього просто не може бути. Баду Вайту просто мізків не вистачило би приховати такого козиря…

Джек схопив ліхтарик і поліз під землю — Гільда Леффертс стояла над ним і дивилася. Пил, гнилизна й нафталін — він посвітив на гору бруду і побачив, як світло ліхтаря відбивається у щурячих очах. Вони пирснули навсібіч, і він побачив подертий мішок, кістки із огризками хрящів, і череп із діркою в чолі, який шкірився йому голими зубами. 

1 ... 139 140 141 ... 200
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой"