Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

- Твою матір, - нервово провів п'ятірнею по волоссю. До Насті повернувся, стурбованим поглядом по обличчю ковзаючи. - Ти в порядку?

- Не треба тільки робити вигляд, що тебе це хвилює, - огризнулася, намагаючись впоратися з пережитим страхом.

- Настю, ти мене дістала! - раптом вигукнув Стас, свердлячи її несамовитим поглядом. - В чому твоя проблема? Ти після свого повернення тільки і робиш, що дивишся на мене, як на останню наволоч. Взагалі-то це ти мене кинула, промінявши на чоловіка свого. І я повинен тебе ненавидіти.

- Ти і ненавидиш, - дівчина загубилася від його напору.

- Так, я ненавиджу. Ненавиджу за те, що ти повернулася. За доньку твою милу і добру. За радість цю вашу нескінченну. Ненавиджу за те, що любив колись.

- Вже не любиш?

- Ні, вже не люблю! - в грудях боляче кольнуло. Адже вона знала відповідь, тільки питання само злетів з язика.

- Швидко ж ти розлюбив!

- Ні, Настю, нііі! - простягнув Стас, ледь стримуючи лють, - Швидко розлюбила ти, якщо взагалі любила. У мене ж пішло на це кілька років. - різко викрутив кермо, з'їжджаючи з магістралі і підрізаючи автомобілі. Настя вчепилася в ручку на дверцятах. Він вб'є їх. Божевільний! - Приїхали! - загальмував у сірого багатоповерхового будинку. Вийняв ключі та вийшов з машини, грюкнувши дверима. Пішов до під'їзду.

Насті знадобилося кілька секунд, щоб перевести дух і заткнути непоясненну біль в грудях. Вийшла слідом, наздоганяючи хлопця, який вже увійшов всередину, навіть не дочекавшись її. Догнала тільки у ліфта.

- А якщо його немає вдома? - зруйнувала тишу Настя.

- Знайдемо, - відрізав Стас і увійшов до ліфту. Настя слідом. Мобільний в її сумочці задзвонив. Вийняла телефон і, побачивши ім'я Машки, скинула і поставила на беззвучний. Маша не перша сьогодні, хто обривав телефон. Дзвонили в більшій мірі з невідомих номерів. Не складно здогадатися, що це репортери. Ці номер телефону нароють якщо потрібно.

Вийшли на одинадцятому поверсі. Стас подзвонив в одну з трьох квартир, розташованих на одному сходовому майданчику. Ніхто не поспішав відкривати. Ударив по дзвінку ще раз. Потім натиснув пальцем і тримав, поки замок не клацнув.

- Ти чого ломишся? - світла голова Роми визирнула з квартири. Двері відчинилися повністю, і хлопець, потискуючи руку Стасові, тільки тепер помітив Настю. Зам'явся. - Ой, Настю, привіт. Щось трапилося?

Стас посунув його, заходячи всередину. Настя протиснулася повз.

- Привіт, Рому. Сталося.

- Проходьте, - трохи надламним голосом промовив гітарист. Провів їх до залу, переводячи швидкі погляди з хлопця на дівчину.

- Ми ненадовго, - пояснив Стас, підходячи до вікна. - Бачив останню інформацію в неті?

- Яку? - Рома встав біля дверей, склавши руки на грудях.

- Сьогодні вночі вийшла стаття в браузері про мене і Настю.

Світлі очі хлопця розширились, як дівчині здалося занадто широко.

- І що написали? - він переступив з однієї ноги на іншу, опустив руки і знову склав їх на грудях.

- Що ми перебували в інтимному зв'язку. І фотку щедро доклали.

- Ого! Яку?

- Одну з тих, за які я заплатив п'ять років тому.

Настя різко перевела на Стаса погляд, не розуміючи, про що він говорить. Заплатив? Що значить заплатив? Хлопець помітив її потрясіння.

- Я тобі потім поясню.

Рома нервово прокашлявся, привертаючи до себе увагу. Настя повільно до нього повернулася, читаючи в очах те, від чого у неї шкіра мурашками покрилася. Нутрощі розірвало болючим усвідомленням.

- Мені потрібно знати номер телефону того мудака, який фотки ці зробив, тому що судячи з усього він знову вирішив заробити, - процідив Стас крізь зуби, не помічаючи того, що бачила Настя. Погляд спійманого звіра. Вона дивилася на Рому в усі очі, відчуваючи, як подих сповільнюється. Хлопець голову опустив.

- Ромич, ти оглух? - розсердився Багіров, відходячи від вікна. - Якщо немає номера, давай ім'я з прізвищем, я знайду виродка і відіб'ю бажання поживитися на інших.

- Скільки ти заплатив, Стас? - запитала Настя, не відриваючи погляду від його друга.

- Яка різниця? Це не має значення.

- Має. Мені цікаво, я заплатила більше або менше?

Стас тут же до неї повернувся.

- Не зрозумів.

- Розкажи нам, Ромо! - зажадала Настя. Той шумно видихнув і по лобі долонею провів.

- Стасе ... - почав несміливо і запнувся.

- Рома приїхав до мене тоді з конвертом фотографій і сказав, що один папараці вимагає грошей за них, а ти відмовився платити, - допомогла Настя.

У Стаса повітря з легенів ніби з ноги вибили. Чітким ударом прямо в сонячне сплетіння. Погляд карих очей вп'явся в кращого друга.

- Це правда?

Рома не смів на них дивитися. Мабуть, залишки совісті спливли на поверхню.

- Стасе, пробач, - заговорив раптово, схопившись за голову. Погляд божевільний і на подив винуватий. - Я не знав, що робити. Я програв тоді велику суму, віддавати нема чим було.

Багірова перемкнуло. Зрада людини, якій він сліпо довіряв, кислотою обпалила зсередини. Не контролюючи себе, стиснув кулак і заїхав Ромі в ніс. Настя здригнулася. Захріпівши, хлопець схопився рукою за переламане перенісся. Кров хлинула та закапала на жовту футболку.

- Ніякого папараці і не було, так? - Стас схопив його за комір і на себе змусив дивитися. Рома, скрючився від болю та кивнув. - Як ти дізнався? – Стас процідив крізь зуби, спопеляючи колишнього друга, майже брата, презирливим поглядом.

- Коли я приходив до тебе борг віддати, пам'ятаєш? - прохрипів, вчепившись руками в обличчя. - Я помітив туфлі в коридорі. Ти думав, я пішов, а я тільки дверима грюкнув, а сам за тобою на кухню пішов. Ось і побачив вас. - Стас смутно пам'ятав цей момент, на відміну від Насті. Вона тоді злякалася, що Рома може їх застукати, коли в одному рушникові чекала на Стаса на кухні.