Читати книгу - "Гра в чужу брехню, Олена Гриб"

– Ваша Величносте, барон і баронеса Дійські бажають аудієнції, – проголосив незмінний дворецький, просунувши голову в двері.

– П'ять хвилин, – відповів Арголін, намагаючись зібратися з думками і зрозуміти, про що він забув.

– Гей, а я? – обурилася Зеліна. – У мене, між іншим, зустріч теж призначена!

«Ось воно!» – гупнуло в голові правителя.

І він переказав частину розмови з Ланом. Зовсім невелику частину. Зрештою, владика Старилісу заявляв про це відкрито, а Його Величності хотілося хоч чимось заспокоїти совість після ситуації з Ельмірою. І нехай він прекрасно усвідомлював, що кішки оселилися в душі надовго, розум прагнув дії.

У міру того, як король яскраво розписував бесіду з Ланом, очі Зеліни ставали все більшими, а кінчики губ опускалися вниз. Коли на її довгих віях затремтіли сльози, Арголін і сам ледь не розплакався від зворушливості моменту. Велика богиня, легендарний герой, таємнича кохана, загублена дитина… Сентиментів вистачило б на десять любовних балад.

Нарешті кулаки Зеліни стиснулися, обличчя скривилось як перед плачем, губи затремтіли, на щоках з'явився рум'янець…

– Е-е-е… тримай! – забувши всі шпильки, що просилися на язик, тойянський правитель передав їй хустинку з монограмою.

І наткнувся на сповнений сказу погляд рудоволосої бестії.

– Щоб вас усіх! – прокричала вона, не помічаючи ні мережива, ні вінценосного співрозмовника. – Щоб вас!.. Цей козел, виявляється, давно в курсі! І сам хоче це зробити! Він дійсно збирається зробити це! І мені не потрібно нікого зраджувати! Не треба повертатися в мій світ! Вся моя самопожертва нікому не потрібна! Ненавиджу! Як же я ненавиджу цього самозакоханого блазня, який перевернув наш світ! І яка ж я рада, що в його непробивній броні егоїзму знайшлося крихітне вразливе місце! Значить, вдруге він не втече? Плюне на принципи? Відкине переконання? Але чому?! Йому байдужа Лін, хоч він і перестав приховувати свої родинні зв'язки з нею. Ні, Лін точно ні до чого! Алан Ділейн не здатний любити сім’ю. Навіть жінку він не вміє любити по-справжньому… Тоді що? Нема важелів, яким би він підкорився. Арголіне, ти знаєш?!

Його Величність обережно обігнув стіл і заспокійливо торкнувся ліктя богині:

– Все добре. Все добре. Все…

– Замовкни! – визвірилась Зеліна. – Що хорошого в тому, що Лан змінився? Це означає, зміни чекають кожного! І тебе насамперед! Не зображай турботу, тебе хвилює лише, чи не розжену я твоїх стерпних наречених і чи не доведеться вибирати з гіршої партії. Іди до батьків Ельміри, а ми тут поспілкуємося… Обговоримо детективи… тьху, перспективи! Іди, Величносте!

Король спідлоба подивився на дівчат, що жадібно ловили кожне слово. Джерінер не обдурив, вони всі були вродливими, доброзичливими, товариськими та кмітливими. Ну, або щосили намагалися такими бути. Наречені, Рех би їх забрав! І викрутитися не вдасться – погодився ж на шлюб з Ільменою, створив прецедент, так би мовити… Хіба що зіслатися на жалобу? На жаль, про ф'єрі, схоже, вже кожна бродяча собака знає.

– А графська дочка теж у списку претенденток, – похмуро зауважив він. – Вона моєму ді… батькові сподобалася. Знаєте, чому? Тому що зрадила мою ма… тітоньку. Приємної розмови!