Читати книгу - "Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
649
«Оскільки я відчуваю своїми чуттями різні форми, звуки, запахи, смаки, тепло, твердість тощо, я точно роблю правильний висновок, що в тілі є те, звідки приходять ці різноманітні прояви чуттів, що їм відповідає своєю різноманітністю, хоча, мабуть, і матиме з ними дуже мало схожості». З кн.: Декарт, Рене. Медитації про першу філософію, 73. І також: «Ми не сприймаємо нічого з того, що знаходиться поза нами, окрім світла, кольорів, запахів, смаків, звуків і характеристик матеріалу. А вони, як вже було доведено, — це ніщо інше (чи принаймні нічого іншого ми не помічаємо на об’єктах), ніж упорядкування за розміром, формою і рухом». Там само, 141.
650
З кн.: Anzenbacher. Einführung in die Philosophie, 79.
651
Декарт, Рене. Медитації про першу філософію, медитація друга, розділ перший.
652
Berkeley, George. A Treatise Concerning the Principles of Human Knowledge, 33-34.
653
З кн.: Arendt. The Human Condition, 274, стаття № 31 з: Галілей. Dialogues Concerning the Two Great Systems of the World.
654
Хороша вторинна робота на цю тему вийшла з-під пера чеського автора Б. Файкуса: Fajkus. Soucasnä filosofie a metodologie vedy; або Mini. Philosophy and Economics: The Origins of Development of Economic Theory чи Caldwell. Beyond Positivism.
655
І таким чином «редукує наукове пізнання до колективної віри членів наукових дисциплін». Див.: Redman. Economics and the Philosophy of Science, 22, де він узагальнює погляд Куна, послуговуючись роботою Заппа: Supp. The Structure of Scientific Theories, 647-648.
656
Якщо цікавлять інші картезіанські «медитації» чи візії, які були в Декарта, див. Yates. The Rosicrucian Enlightenment, 152: «Декарт на зиму завжди переїздив кудись до Дунаю, де під тріск кахельної грубки він практикував цілі серії глибоких медитацій. У ніч на 10 жовтня 1619 р. у нього був сон, який імовірно був дуже сильним враженням, який довів його до переконання, що математика — це єдиний ключ до розуміння природи». На тему того, яке ж значення посідали герменевтичні праці в епоху Ренесансу, див. Фейєрабенд. Дебати щодо методу, 35: «Після Аристотеля та Птолемея ідея руху Землі — ця дивна, стара й «абсолютно божевільна» піфагорійська думка — опинилася на смітнику історії, аж доки Коперник її воскресив і перекував у зброю ураження суперника. Важливу роль у воскресінні відіграли праці герметиків (що й досі лишається не до кінця вирішеною загадкою), які дуже ретельно вивчав і сам великий Ньютон». Див. Yates. Giordano Bruno and the Hermetic Tradition, передусім розділ 8 («Renaissance Magic and Science»), с. 395: «Ренесансні анімістичні потоки з їхньою герменевтичною базою були для нової картезіанської філософської школи дуже несучасним, застарілим підходом до розуміння світу. Наука завбачливо замінила магію ще до настання сімнадцятого століття».
657
З кн.: McCloskey. The Rhetoric of Economics, 16.
658
Напр., апостольське визнання віри: «Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі...»
659
«Це віра, що в сутності речей ми знайдемо не лише випадкову містерію. Конкретним прикладом глибокої віри є віра в те, що природа оперує певним порядком, який робить можливим виникнення науки. Цю віру не можна обґрунтувати взагалі ніяким індуктивним спрощенням». З кн.: Whitehead. Science and the Modern World, 20.
660
З кн.: Whitehead. Science and the Modern World, 82.
661
«Безперечно, це один із найнеймовірніших прикладів іронії історії людської думки, що розвиток механічної науки, через який постала ідея механізму як можливої філософії природи, був сам по собі результатом магічної традиції ренесансу». З кн.: Yates. The Rosicrucian Enlightenment, 150. Френсіс Йейтс є впливовою авторкою в цій галузі.
662
Розумійте без інтерпретаційної рамки, тобто без теорії пояснення — ми не можемо когнітивно зрозуміти факти без допомоги певної рамки, історії, інтерпретації чи значення.
663
З кн.: Caldwell. Beyond Positivism, 48.
664
Гуссерль. Картезіанська медитація, 10.
665
Порівняй з позицією Маркса, див.: Mini. Philosophy and Economics, 174.
666
Цією темою займається й Амартія Сен, лауреат Нобелівської премії з економіки; між іншим, він звертає увагу на те, що донедавна в Кембриджському університеті економіку вивчали в рамках моральних наук. Див.: Sen. On Ethics and Economics, 2.
667
«Людська спільнота... виглядає велетенським механізмом, регулярні й гармонійні рухи якого приносять нам сотні приємних ефектів. ... Тому чеснота, своєрідна делікатна змазка для шестерень суспільства, завжди приносить насолоду, тоді як вада, мов та іржа, через яку шестерні скриплять і пищать, буде завжди неприємною». З кн.: Smith, Adam. The Theory of Moral Sentiments, 334.
668
The Journal of Rev. John Wesley, 157. Цит. з тексту передмови Гарта до де Мандевіля «Байка про бджіл», The Fable of the Bees, 8.
669
Smith, Adam. 7üe 'täeory of Moral Sentiments, 232.
670
Mandeville. The Fable of the Bees, 9.
671
Там само, 70.
672
Mandeville. An Essay on Charity, and Charity-Schools., 164.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи», після закриття браузера.