Читати книгу - "Ярославна"

– як Кирило Кожум'яка   IIIЛадо, ладо, ді-ді-ладо!.Княже весілля в Новгород-Сіверську Частина другаНа річці, на Каялі, званій у половців Сюурлій…[26]   ІОй кому, єси, дістанусь, кому ж тепер я дорога?   IIІ всі молилися і прохали прощення гріхів. І Руська земля залишилася за Шелом'янем…   III«Бачились ми з ворогом. Вороги наші оружно їздять…»   ІVУмикали русичі красних дівиць половецьких і добра багато взяли. І пастка захлопнулась   VА на третій день впали стяги Ігореві. І полонив його «муж на ймення Чилбук» Частина третяЗа водою горе не пливе, горе з нами живе…   ІПутивль – місто на путі. І лунає голос Ярославни у Путивлі на валу…   IIА раптом це – поетичний образ, а справжня назва річки Сюурлій? Частина четвертаІ тому в них щастя і нещастя в житті вважається справою спільною   І«І зібрали половці увесь свій народ на руську землю»   IIПутивль!.. Подивіться, це ж… це ж Путивль!   IIIІгор вирішує тікати на Русь, де його чекає праця над «словом»   ІV«Розлились в землі Руській, розлились жалі…»   V«…І йшов він пішки одинадцять днів до города Дінця»   VІТого ж року було знамення… Тьма настала по всій землі…   VIIОсь тільки жити йому залишалося всього нічого… Частина п’ятаІ Ярославна збагнула: скільки б вона віднині не тужила на валах Путивля, ладо її вже ніколи не повернеться до неї з полону смерті   ІА почав він свою пісню з плачу жони своєї, княгині Ярославни   IIЙдучи на той світ, Кончак забрав з собою і весь свій народ   III«Свиснув Овлур за рікою…»   IVСкільки вона віднині не тужитиме на валах Путивля, він вже ніколи не повернеться до неї з полону смерті…   VІ полетіла вона зигзицею над віками… По мові – післямова   Епілог-1Кінець князівства Ігоря Святославича   Епілог-2Половецька ніч біля Каяли-Сюурлію   Епілог-3Спасибі тобі, Ярославно, за плач, що серця окриля