Читати книгу - "Хрещений Батько"

ж, відповідь буде така: ніяк. Усе йтиме своїм звичаєм, як досі.

Клеменца схитнув своєю здоровенною буйволячою головою. Його волосся посивіло, а риси обличчя ще більше розпливлися від жиру.

— Барціні й Татталья тепер напруть на нас з усією силою, яка в них є, Майку. Тоді доведеться або ж битися з ними, або підготуватися до виснажливої конкуренції.

Кожен відзначив, що Клеменца не назвав Майкла повним ім'ям, не кажучи вже про те, що не величав його доном.

— Давайте почекаємо й побачимо, що буде, — відповів Майкл. — Хай вони перші порушать мир.

Тессіо заговорив, як завжди, тихо:

— А вони вже порушили, Майку. Сьогодні вранці відкрили два нових тоталізатори в Брукліні. Мені це переказав капітан поліції, що складає список закладів під протекцією в його дільниці. А через місяць у мене в Брукліні уже не буде місця, щоб повісити свій капелюх.

Майкл замислено подивився на Тессіо.

— І ти щось робив проти цього?

Тессіо заперечливо хитнув маленькою, як у тхора, головою:

— Ні, я не хочу створювати для тебе ніяких проблем.

— Добре, — схвалив Майкл. — Тримайся впевнено свого, і квит. Я це хочу всім вам сказати. Тримайтеся міцно, і квит. Не піддавайтесь на провокації. Дайте мені кілька тижнів, щоб усе владнати, щоб визначити, в якому напрямку віє вітер. А потім я зроблю все можливе для кожного присутнього в цій кімнаті. Тоді ми зберемося на останню нараду й винесемо остаточні ухвали.

Він не звернув уваги на їхнє здивування. Альберт Нері почав їх випроводжати. Майкл коротко сказав:

— Томе, зажди хвилинку.

Хейген підійшов до вікна, що дивилося в подвір'я. Він чекав, поки не побачив, як обидва капореджіме, разом з Карло Ріцці та Рокко Лампоне, пройшли у супроводі Нері через ворота. А потім повернувся до Майкла і запитав:

— Чи вдалося тобі перебрати на себе всі політичні зв'язки?

Майкл відказав, не приховуючи жалю:

— Не всі. Мені треба було ще місяців чотири. Ми з доном якраз працювали над цим. Але я маю всіх суддів, ми з них почали, і найважливіших людей в конгресі. Ну й партійні керівники тут, в Нью-Йорку, безперечно, не ставили ніяких проблем. «Родина» Корлеоне сильніша, ніж будь-хто може собі уявити, але я маю застрахуватись від будь-якої несподіванки. — Він посміхнувся Хейгенові. — Гадаю, що ти вже й сам усе збагнув.

— Так, мені неважко було здогадатися, — підтвердив Хейген. — За винятком того, чому ти відсторонив мене. Але я надів сицилійський капелюх і зрештою зрозумів і цей хід.

Майкл засміявся.

— Старий казав, що ти здогадаєшся. Але тепер такої розкоші я собі вже дозволити не можу. Ти потрібен мені тут. Принаймні на кілька тижнів. Краще подзвони в Лас-Вегас і скажи своїй дружині, що залишишся на кілька тижнів.

Хейген спитав замислено:

— А як, по-твоєму, вони підступляться до тебе?

— Дон мені розказав, — зітхнув Майкл. — Через кого-небудь з наближених. Барціні надішле мені свої умови через когось настільки близького, що в мене не повинно виникнути ніякої підозри.

— Когось на зразок мене, — посміхнувся Хейген.

— Ти ірландець, — відповів йому Майкл з усмішкою. — І тобі вони не довіряться.

— Я — американець німецького походження, — уточнив Хейген.

— Для них це все одно, що ірландець, — сказав Майкл. — Вони не підійдуть до тебе й не підійдуть до Нері, бо Нері — колишній полісмен. А потім, ви обидва занадто близькі до мене. Ні, вони не стануть ризикувати. Рокко Лампоне — не досить близький. Отже, це буде Клеменца, Тессіо або Карло Ріцці.

Хейген тихо подумав уголос:

— Можу битися об заклад, що це Карло.

— Побачимо, — відповів Майкл. — Чекати залишилося недовго.

Це сталося наступного ранку, коли Майкл і Хейген разом снідали. В бібліотеці задзвонив телефон. Майкл підвівся, щоб відповісти, й коли повернувся з бібліотеки в кухню, то повідомив Хейгена:

— Так ось. Все вже запущено. Я зустрічаюся з Барціні через тиждень. Щоб тепер, після смерті дона, укласти новий мир. — Майкл засміявся.

— Хто тобі дзвонив? — поцікавився Хейген. — Хто зв'язався з ним?

Обом було відомо, що той, хто в «родині» Корлеоне пішов на контакт, був зрадником. Майкл сумно посміхнувся і сказав:

— Тессіо.

Доїли сніданок мовчки. Як уже пили каву, Хейген нарешті заговорив:

— Я міг би заприсягнути, що це мав би бути Карло або Клеменца. Я ніколи не міг подумати на Тессіо. Він же серед них найліпший.

— Найрозумніший, — погодився Майкл. — І він зробив на свій розсуд вельми вдало. Він видасть мене Барціні й успадкує «родину» Корлеоне. А як триматиметься мене, то пропаде, — гадає, що я не зумію перемогти.

Хейген довго думав, перше ніж запитав:

— Ну, й наскільки слушно він розраховує?

— Зовні все виглядає кепсько. Але батько був єдиною людиною, яка розуміла, що політичні зв'язки й влада варті десяти загонів. Думаю, що я вже перебрав більшу частину політичного впливу батька в свої руки, але я єдиний знаю про це. — Він посміхнувся до Хейгена підбадьорливо. — Я примушу їх називати мене доном. Хоча мені прикро за Тессіо.

— Ти погодився на зустріч з Барціні? — запитав Хейген.

— Так, за тиждень від сьогодні. У Брукліні, на території Тессіо, де мені ніщо не загрожує. — Він знову засміявся.

— Але й до того — будь обережний, — попередив його Хейген.

— Для таких порад мені консільйорі не потрібен, — вперше відрубав йому холодно Майкл.

За той тиждень, що залишився до переговорів між «родинами» Корлеоне й Барціні, Майкл продемонстрував Хейгенові, наскільки обережним він може бути. Він не потикав носа з маєтку і нікого не приймав без Нері. Сталося лише одне неприємне ускладнення. У католицькій церкві мала відбутися конфірмація старшого сина Конні й Карло. Кей попросила Майкла бути хрещеним батьком. Він відмовився.

— Я не часто прошу тебе, — благала Кей. — Будь ласка, зроби це заради мене. Конні так хочеться. І Карло теж. Для них це дуже важлива річ. Ну,