Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

- Алло? - незнайомий жіночий голос. На задньому плані гуркоче музика і п'яний сміх. Що це ще за жарти?

- Алло. Це телефон Стаса?

- Так. Ви Настя, так? Вибачте, що турбую, просто я не знаю кому зателефонувати, - перекрикуючи музику, прокричала дівчина досить тверезим голосом.

- Що трапилося?

- Я адміністратор бару "ХХ", і я дуже хвилююся за Стаса. Розумієте, він дуже п'яний і накупив легких наркотиків, - заторохтіла дівчина. - Я не знала, кому зателефонувати. Тут тьма його друзів, усі божеволіють. Просто, розумієте, якщо господиня дізнається, що я дозволила такий дебош в її барі, вона мене звільнить. А я не можу нічого з ними зробити. Вони п'ють і п'ють. Розбили стіл, - здається, на бідолаху нападала істерика. Настя міцніше телефон до вуха притиснула, намагаючись розібрати слова. - Я знаю, що за все платить Стас, але розумієте, якщо його в такому стані застукають папараці, наш клуб рознесуть за заборонені препарати. Я навіть в поліцію подзвонити не можу. Це ж Багіров.

Настя слухала, майже не дихаючи. Крижані пальці стискали телефон.

- Чому ви дзвоните саме мені? У нього є дівчина, Світлана Ленц. Зателефонуйте їй.

- Я стягнула телефон зі столу, поки він танцював, знайшла останні набрані і обдзвонила всіх. Світлани немає в місті. Решта не брали трубку. Одна Ви передзвонили. Будь ласка, якщо Ви близько його знаєте, приїдьте. Мені здається, йому вже вистачить стільки пити. Він скоро ходити не зможе.

Настя важко видихнула. Ходити не зможе. Неначе адміністратора тільки це турбує. Звільнення боїться і розголосу. У барі такого рівня, ймовірно, не звикли до гулянок суперзірок.

- Добре. Буду за сорок хвилин.

Скинула виклик, швидко одяглася і села в машину. Ідіот. Ну чому? Чому як тільки у людей проблеми, вони знаходять рішення в алкоголі? Запитала та, хто пару разів напивалася саме тому, що потрібно було забутися, сама себе одернула Настя. Вона розуміла, чому він це робить. Дуже добре, тому і поїхала. Напевно, самостійно впоратися з болем, коли він в самому гострому періоді, дуже складно. Бідний. Дурний. Злість і одночасно жалість змагалися одне з одним, поки вона шукала місце, щоб припаркуватися. Машин дуже багато. І все дорогі. Скільки ж у тебе друзів?

Знайшла вільне місце тільки через дорогу в сотні метрів. Шум з бару було чути навіть тут. Як ще народ не викликав поліцію, адже це місце не славилося гучними тусовками, на скільки вона знала. Потрібно витягувати його звідти, поки не вляпався.

Настя швидким кроком подолала відстань до бару і увійшла всередину. Повітря геть просякнуте димом від сигарет і кальянів, пари алкоголю перевищують усі дозволені норми. Кілька людей, танцюючих на невеликому танцполі, вона впізнала. Пара хлопців з його балету, близького оточення, з якими часто спілкувався і світився на заходах. Решта хто?

Протиснулася вглиб, шукаючи поглядом Стаса. Очі поступово звикли до темряви і мерехтливого світла від стробоскопів, розставлених на столах. Підійшла до бармена.

- Де Стас Багіров? - крикнула.

Молодий хлопець вказав пальцем в дальній кут. Настя подякувала і пішла в зазначеному напрямку, намагаючись не стати жертвою скажених рухів неабияк п'яних дівчат. Вже з відстані п'яти метрів впізнала його. Стас сидів на дивані, відкинувшись на спинку. Боком до неї. На його колінах танцівниця в коротких латексних шортах і топі, так непритаманному даному закладу. Мабуть, спеціально викликана для особливих гостей. Стас курить, облизуючи її поглядом, і засовує купюри в шорти, ковзаючи пальцями глибоко під тканину. Настя зуби зціпила. Рішуче підійшла до парочки.

- Ти що твориш? - схилилася над хлопцем, погляд на якого кожен раз викликає тупий біль всередині.

Стас насупився, намагаючись зібрати розпливчастий образ перед очима. Зіниці розширені, погляд плутається. Господи, він майже в несамовитому стані, здогадалася дівчина.

- Танець закінчений! - відсунула рукою дівчину, яка все ще рухала дупою на його паху. - Іди, гуляй, - брюнетка фиркнула і, виляючи сідницями, вирушила до іншого столика.

- Нааааастю, - простягнув хлопець, розтягуючи губи в усмішці і затягуючись сигаретою. - Ти теж танцювати прийшла? - нахабно видихнув дим їй в обличчя.

- Не дочекаєшся! - відрізала, вириваючи з його пальців сигарету, і загасила її в попільничці.

- Чому ж? Ти оху*нно танцюєш! Я пам'ятаю! Особливо голою.

- Замовкни! - прошипіла зі злістю.

 Стас раптом руку різко викинув і до себе її за потилицю притягнув, змушуючи впертися руками в спинку дивана, щоб не впасти на нього. Волосся спадало, стіною захищаючи їх від присутніх.

- А ти примусь! - прохрипів у сантиметрі від її губ. Настя сіпнулася, намагаючись піднятися, але він тільки сильніше натиснув на потилицю. В горлі пересохло миттєво. Ідіот, що ж він робить?

- Примушу, якщо буде потрібно. Пусти мене. Навколо люди.

- Мені по*уй.

- А мені ні!

- Аааа, ну так. Чоловік. Я забув. Любов і всі справи, - його погляд плив, а язик заплітався. - Але мені все одно по*уй. Адже я "поооокидьок", - карі очі отруйно дорікають, але всупереч словам руку опустив. Настя миттєво встала, відчуваючи, як серце задихається від швидкості.

- Ви Настя? - поруч пролунало дзвінким голосом. Дівчина досить привабливої зовнішності тупцювала поруч, розгублено поглядаючи на Стаса. - Можна вас? - кивнула головою в бік. Настя підійшла. - Це я вам дзвонила. Я Юля.

- Дуже приємно, Юлю. Дякуємо. - Настя відкрила сумочку і дістала звідти велику купюру. - Це вам за моральну шкоду. Решту Багіров сам оплатить. Сподіваюся, про те, що тут відбувалося, Ви нікому не розповісте?

- Ні, що ви! Я роботу втрачу, якщо Стелла Рашидовна дізнається про те, що тут було.

- А що було? - вкрадливо поцікавилася Настя.

- Чого тільки не було. Танцівниць запросили. Звідкись взяли ці стробоскопи, танцювали на столах, половина один з одним віддалялися в кімнати. У нас є віп для окремих гостей.