Читати книгу - "Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні"

— Це король щодня вистежує нас усіх, щоб знищити. Він боїться, що рано чи пізно прийде той день, коли його скинемо ми, носії первородної магії, – додала жінка. - Це його сім'я багато століть тому винайшла паразита, щоби змінити структури наших магій. І зараз він також бажає знищити нас у такий же спосіб. Майже ніхто з колишніх носіїв первородної магії не зміг зберегти її у собі.

Я задумався. Вірити було складно їхнім словам. Я нікому не довіряв. Стало очевидно одне: якщо спадкоємця справді немає, значить... король має залишитися поки що на троні. Я довго працював на нього. Багато ми з Кейлом шпигували і стежили за його супротивниками у Раді. Королева вбита, дітей у короля не було, значить, після його смерті трон перейде в руки його противників, тих, хто хотів розв'язати війну з сусідньою державою, хто хотів підняти податки для населення і посилити ще більше закони для  неносіїв магії, перетворивши їх майже в рабів.

— А щодо Соура? Адже він заразив мого батька і мене. Я мушу повірити, що ви не бажали зла нікому?

Двоє переглянулись і трохи похилилися.

— Коли ми найняли Ейкена стежити за Дарією, він... нібито перейнявся нашою історією. Він сказав, що сам вивчає явище паразитарної магії і запропонував уже зараз мати на руках зброю проти короля. Незалежно від того, коли настане наша година, паразит, здатний знищити короля, буде у нас в руках, - розповіла Евелен.

— Але підіслали наших вірних і відданих людей до найсильніших магів ще дуже давно. Ваш дворецький, як і дворецькі інших магів, працювали не одне десятиліття з покоління в покоління, щоб заслужити довіру у своїх «господарів», - додав Корт. - Ми мали стежити за тими, хто колись опинився на вершині магічної сили. Тому нам легко було... заразити кожного.

— Простіше кажучи, у вас завжди в планах було знищити всіх нас, — підсумував я крижаним тоном усю цю довгу розповідь.

— Але зараз Ейкен шантажує і нас! Йому потрібна Дарія для дослідів! - вигукнула жінка.

— Це Соур приніс квіти Дарії, щоб її вбити? - проігнорував я їхні слова.

— Закляття не вбило б її, а лише забрало силу, щоб... швидше Вас убити, — чесно зізналася Евелен.

— А щодо сім'ї Ерманії? - вирішив також поцікавитися я.

— Вони були єдиними нащадками короля Тіреса. Не прямими, але все ж таки... Її пра-пра-пра... бабка була позашлюбною дочкою короля Тіреса і цілком могла б зайняти трон, але... магія матері Ерманії видозмінилася давно, при народженні.

Ось чому Ерманія згадувала про своїх батьків та корону. Цікаво, а коли вона дізналася, ким є? Шкода, що вже не спитати. Але щось підказує мені, що сталося це після того, як у неї не вийшла справа зі мною. Адже я не бачив сенсу так старанно намагатися прибрати мої гроші в свої руки, коли вона мала шанси посісти на троні.

— Ви повинні допомогти нам урятувати Дарію від Ейкена. Ми зможемо подбати про неї та...

— Навіть не сподівайтесь, що я віддам її у ваші руки! - підводячись зі стільця, кинув я їм у відповідь і зачинив за собою двері.

Кейл підняв запитливо брови і кивнув у бік щойно зачиненої мною кімнати. Я сів біля Дарії та замислився, не відповівши на запитання чоловіка.

Я не хотів, щоб Дарія знала хто її батьки. Вони... не захищали свою дочку, не рятували її, вони просто... вважали її за об'єкт первородної магії. Писали листи, дізнавалися про її здоров'я... І навіть зараз, коли я розповів їм про її нелегке дитинство, в їхніх очах не було жодної краплі вини! Вони всі так схиблені на своїх магіях, хто важливіший і цінніший за іншого, що просто перестали помічати цінність життя. Горвет мав рацію. Часи минули. Ми не повернемо минуле, не змінимо його помилок. Зараз нам усім потрібно думати лише про те, щоб ми мали майбутнє. Спокійне, щасливе майбутнє поруч із тими, кого ми кохаємо.

Це просто утопія – відродити первородну магію та повернути трон. Скільки поколінь має пройти? Скільки вони хочуть чекати і жити лише метою помсти? Скільки своїх дітей вони бажають насильно одружити? Позбавити своїх дітей кохання та свободи? А потім ще очистити землю від таких, як я? Хіба такі як я чи мій батько винні в тому, що навіть боги не порахують скільки століть тому хтось нагородив нас найсильнішою магією? Я не знаю своїх предків настільки, щоб зрозуміти їхні мотиви у бажанні переважати інших. І не хочу знати. Зробити світ краще – винищивши тих, хто на тебе не схожий? Світ змінюється, і завтра хтось придумає нову течію і той, хто вчора був найсильнішим, опиниться в опалі. І навпаки.

Я зрозумів дві речі: король, яким би він не був, але зараз - він потрібний королівству. А друга річ... Дарія буде у небезпеці тут, серед тих, хто бачить у ній лише свою головну мету: відродити чи знищити.

Дарія розплющила очі і я ніжно провів рукою по її обличчю.

— Віторе...

— Як ти почуваєшся, кохання моє? - прошепотів я їй.

— Я… все добре… я… о, боги, Віторе!

Дівчинка підвелася і міцно обійняла мене. Я також притулився до неї, заплющив очі і уткнувся в її шию.

— Вони всі казали, що я тебе вбила. Що ти мертвий! - почув я тихі схлипи.

— Тш-ш, я живий, моя кохана. Живий завдяки тобі. Хіба ти забула про наш сон? Ще раз пробач мені за мою... жорстоку і безглузду поведінку. Я... тільки-но я подумав, що ти могла мене зрадити... Знаєш, мені легше померти, ніж пережити твою зраду.