Читати книгу - "Прокляття некроманта, Анна Алаіс"

Клинки, що пробили кілька шарів одягу, напевно були зачаровані, можливо, ще й отруєні. Не знаючи напевно, чого очікувати від прощального подарунка умертва, чарівник вирішив перестрахуватися і використати щось серйозніше за прості чари, спрямовані лише на швидке загоєння свіжих ран. Витративши кілька ударів серця на вгамування болю, Сардуус прошепотів перші слова складного заклинання і різким рухом висмикнув клинок з-під ключиці.

***

Виття другого умертва луною відбилося від стін та стелі коридору. Суртаз дістав Ловця душ з кишені та зручно вмостив його в клітці своїх скелетованих долонь. Некромант так і не дізнався потрібного заклинання, тому вирішив піти найскладнішим шляхом — і найпростішим особисто для нього. Зосередитися на намірі, сила якого допомогла би йому досягти поставленої мети — перемістити власну душу до артефакту.

Так Повелитель і вчинив, попередньо віддавши завмерлому поруч умертву свій останній наказ.