Читати книгу - "Гра в чужу брехню, Олена Гриб"

Тоді хлопчик, що з жахом припав до бар'єра і жадібно ловив кожен рух незнайомця, пообіцяв собі обов'язково вибратися і стерти посмішку з його обличчя. Згодом ця обіцянка переросла в іншу – не дозволити демону ступити на землі батька.

Старі архіви зникли у вогні, свідки того злочину стали прахом, навіть спогади ерьєра зблякли і вже не змушували прокидатися в холодному поту, не в змозі збагнути, чи реальні палаючі очі навпроти, чи це зникають залишки сновидіння. Але коли Лін вимовила давно забуте ім'я, М-елфа на мить повернувся у минуле.

Він народився не таким, як усі, і він звик до постійного страху. Однак страх – ніщо в порівнянні з почуттями хлопчика, перед очима якого кілька тисяч колишніх «сусідів» із-за бар'єру в одну мить зникли у морській безодні.

Чи була на те причина? Можливо.

Чи виправдовувало це демона? Можливо.

Чи це щось змінювало? Ні.

Стародавні хроніки рясніли розповідями про демона з білим волоссям. Чи правдиві ті історії, суддя Тагота не знав, але вони твердили одне: призначення Лана – знищувати. Свідчень цьому було достатньо.

Колись у народі ним лякали дітей, раби з Підземелля вірили, що він принесе їм свободу, елфи скептично відмахувалися від самого його існування. Лише ерьєр і досі не сумнівався: демон є, і одного разу він повернеться, щоб знову руйнувати.

– Пане, час настав, – настирливий голос помічника увірвався в свідомість М-елфи, нагадуючи: нічого поки не закінчилося.

Сьогодні… Чому він вибрав цей день? Чому не позбувся демона прямо там, перед сьомою лінією? Чому навіть зараз не може зупинитися?! Народу потрібні герой і повчання, але ще не пізно припинити цей фарс. Репутація верховного судді Тагота не надто постраждає від одного зміненого рішення. Зрештою, для показової страти легко знайти іншого кандидата. Не можна нехтувати й тим фактом, що йому необхідна допомога засудженої. І вона допоможе! Вона ж сперечалася через рабів, жаліла їх, намагалася допомагати. Звичайно, вона охоче кинеться рятувати хоч самого демона!

Демона…

– Починайте, – глухо наказав ерьєр-каратель. – Я приведу її. Накажіть ерьєрам з Комітету покарань бути напоготові. Нехай стража відтіснить роззяв, наскільки це можливо. Якщо їй вдасться вирватися, буде багато крові.

– Так, мій пане. – Помічсник чемно вклонився і вийшов, не сміючи підняти очі.

«Четверта категорія, а поводиться як слуга!» – роздратовано подумав М-елфа і накинув чорний плащ, на якому навіть після ретельного чищення кращими майстрами Тагота виднілися зелені плями.

Час і справді настав.