Читати книгу - "Lux perpetua"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
176
Тов. 12:20.
177
Тов. 12:22.
178
Чекаємо світла, та ось темнота. (Іс. 59:9).
179
Звеошилось (лат). Поп. Ів. 19:30.
180
У переддень святого Матвія (лат.), тобто 23 лютого.
181
2Кор. 5:17.
182
Справедлива війна (лат.).
183
ІКор. 15:51–53.
184
2Кор. 5:19.
185
Іс. 59:9.
186
Четверта неділя Великого Посту.
187
Прамова Бедржиха спирається на Єр. 51:56, 44, 37, 36, 40.
188
П'ята неділя Великого Посту.
189
Якби ж то я мала
Як гусятко, крила.
За Яськом до Шльонська
Я би полетіла…
(Пісня з «Хрестоносців» Г. Сенкевича).
190
Весільний обряд прощання з дівоцтвом — вдягання на наречену чіпця.
191
Найстарша польська релігійна пісня, вперіие записана в 1408 році, виконувала функцію польського національного гімну (carmen patrium): її співали польські лицарі на полях битв.
192
Braguette (фр.) — матня, ширінка.
193
Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, аче матиме світло життя (їв. 8:12).
194
Вигоду (лат).
195
Ultima Thule — (лат.) край землі, міфічний острів на краю світу (з Вергілія).
196
Будь здоров і дай тобі, Боже, миру (лат.).
197
Голос народу — голос Бога (лат).
198
Великий князь (лат.).
199
Коли домовленості чіткі, дружба міцна (лат.).
200
Не можна лікувати нерозпізнану хворобу (лат., вислів античного медика Цельса, автора трактату «Про медицину»).
201
Давня (і сучасна чеська) назва Австрії.
202
Замкнене місце (лат.), тобто монастир (звідки — кляиїтор).
203
Місце зборів капітулу ченців.
204
Кіборій (лат. cyborium) — посудина, в якій зберігають гостії. Акваманіл (з лат. aquiminale — таз для води, рукомийник) — посудина для омивання рук.
205
Перша неділя після Великодня.
206
(Клянуся) Вакхач (іт.).
207
Менструальної крові (лат.).
208
Faeniculum — фенхель. Herba sancta — вербена (лат.).
209
Екк. 11:7.
210
Фенхель, вербена, ружа, чистотіл, рута повернуть гостроту зору (лат.).
211
Корець або стрих — 93 літри.
212
Пеняж — 1/7 гроша.
213
Царство Боже (лат.).
214
Екк. 3:1,6–7.
215
Моя батьківщина — весь цей світ (лат).
216
Слов 'янських мов (лат.).
217
In crastino Cantianorum, ipso die XXX mensis Maii — у переддень святих Кантія, Кантіана, Кантіанілли, ЗО травня. In signo Geminorum et luna in gauda sive fine Piscium — у знаку Близнюків, а Місяць у хвості Риб. Thaborites et Orphanos — таборити і Сирітки. Nobiles barones et domini — шляхетні мужі і пани. Clientes — клієнти, мани, васали. Capitaneus et director secte Thaborensium — гейтман і провідник секти таборитів. Dictus Parvus — званий Малім. Capitaneus secte Orphanorum — гейтман секти Сиріток. Capitaneus de Thabor — гейтман Табора. De Zampach — із Жампаха. Capitanei cum aliis ipsorum complicibus — гейтмани вкупі зі своїми союзниками.
218
Pixides — гармати (лат.).
219
Польська назва Лівонського ордену.
220
29 червня.
221
Хай за його душу молиться, хто хоче (лат.).
222
23 серпня.
223
Божою милістю римський імператор, король Угорщини, Чехії, Далмації та Хорватії (лат.).
224
Різдва святої Діви Марії року Божого 1437 (лат.).
225
Пс. 31:9- І0
226
Panacea- універсальні ліки. Athanasia — засіб для безсмертя. Hiera і Theriak — універсальні протиотрути.
227
Наповнювач (лат.).
228
Селітряна кислота (лат., дослівно «сильна вода»),
229
У середньовіччі медикаменти поділялися на однокомпонентні (simplicia) і багатокомпонентні (composita).
230
«Те, що я мав сказати про сонячні речі, я сказав» («Смарагдова таблиця»),
231
Кінець — ділу вінець (лат.).
232
На цьому все (лат.).
233
Наповни мені кухоль (лат.).
234
Екк. 12:12.
235
Екк. 12:13- І4.
236
Що ж до рушниць, то мають з ними ходити тільки поблизу своїх угідь, але аби не робили шкоди на ставках і не стріляли диких качок і звірів; але ті зрадницькі рушниці, які тепер вельми поширилися, будуть заборонені під загрозою штрафу (чеськ.).
237
Назви, прийняті в польській історіографії. Литовська назва міста — Укмерге, а ріки — Швентої (притока Вілії).
Авторські примітки
1
«Lacrimosa dies illa…» — жалобний гімн «Dies irae» («День гніву»), за легендою, склав і проспівав в'язень, якого вели на страту, а натовп так плакав, а кат так розчулився, що страту довелося відмінити. Насправді автором «Dies…» є францисканський чернець Тома Целанський, який жив у XII столітті. Я використовую переклад Анни Каменської (Do źródeł. Psalmy і inne przekłady poetyckie, Poznań 1988). День нещастя тоді скінчиться, як розкритись могила зможе, грішник встане перед Суддею, пощади його, вічний Боже.
2
«Бастард Орлеанський…» — граф Жан Дюнуа, один із найславетніших воєначальників Столітньої війни, і справді був бастардом, позашлюбною дитиною. Людовік Орлеанський, брат короля Франції Карла VI, зачав його в позашлюбному союзі з Маргаритою д'Енґ'єн. Цікавий анекдот про цей роман розповідає Брантом у «Галантних дамах», куди я й відсилаю тих, кого цікавлять історичні та еротичні анекдоти.
3
«…показували втікачам два підняті пальці…» — жест із двох пальців виникнув під час Столітньої війни начебто з того, що мстиві французи відрізали взятим у полон англійським лучникам два пальці, вказівний і середній, щоб ті більше ніколи не могли натягнути тятиву. Тож лучники при кожній нагоді демонстрували французам, що їхні пальці ще при них і що вони ще не раз скористаються ними на погибель французам. Жест зберігся до новітніх часів, але два пальці замінив один середній, а лучницькнй контекст змінився на значно більш очевидний.
4
«Adsumus peccati quidem immanitate detenti…» — «Ми стає- мо хоча й обтяжені людськими гріхами, але спеціально зібравшись в ім'я Твоє». Апострофа до Святого Духа авторства святого Ізидора Севільського.
5
«Veni ad nos… et
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Lux perpetua», після закриття браузера.