Читати книгу - "TÜK, Арт Антонян"

пива. За рідкісні видання дарували пів літра горілки. А «фастрід» помістили на полиці супермаркетів і продавали в üнтернеті в електронному форматі. Бібліотеки проіснували трохи довше. У них зберігалася певна кількість творів у «повній» версії. Після процесу адаптації книжки видавали суто за спецдозволом викладачам, журналістам, які писали про культуру, і вченим. Звичайну öсобину в бібліотеку пускали тільки як учасника екскурсії «Рудименти минулого життя». За плачевним розвитком подій Макс спостерігав із країни, в якій на той момент почав нову кар’єру, писав нову дисертацію.

— Там вільні люди. Ні у кого навіть думки не виникає втручатися у творчий процес художника, наукову роботу вченого. Люди вільно висловлюються на будь-яку тему і періодично влаштовують демонстрації з будь-якого важливого, на їхню думку, приводу. Там людина залишилася людиною.

Тим часом його батьківщина наглухо закрила кордони для своїх же üмперців. Іноземців пускали, але тільки після багаторівневих, ретельних перевірок üмперськими спецслужбами. Охочих переїхати з Unación в Üмперію не стало. А ось туристів відвідувало чимало. Для них визначили «демонстративні» зони. Правда, необхідно було суворо дотримуватися туристичного маршруту й у жодному разі не розмовляти з випадково зустрінутими місцевими öсобинами.

В унасіонських ЗМІ трохи розповідали про Üмперію, дуже скупа інформація з якої надходила зрідка. І майже вся — лише завдяки дипломатичній місії.

Давид дивився на Максима з неприхованим здивуванням.

— Тобі вдалося переїхати в Unación… Чому ти знову тут?

— Давиде, я знаю, що можу цілком довіряти тобі. Але все ж промовчу. Ще не час. Добре?

— Добре, добре, — Давид розчаровано відвів погляд убік. Мовчання. Тільки тріскіт багаття. Обидва заворожено дивилися на полум’я. Давид заговорив першим:

— Поки не забув, мені треба дещо зробити.

Він зрушив масивний плаский камінь. З ніші під ним дістав металеву коробку з зошитом. Знову сів ближче до вогнища і записав нові вірші, завчені напам’ять.

— Ти прочитаєш мені? — поцікавився Максим, наливаючи чай.

— Ні. Я не вмію… не люблю читати поезію вголос.

— Можна я потім сам почитаю?

— Можна.

Давид уже спав. Макс сидів біля багаття, що вже догорало. В руках — зошит, в якому дрібним охайним почерком лилися рядки:

Мне показалось, что меня уж нет.

Лишь тело, оболочка — по привычке —

центрально-нервно слушает рассвет,

и жизнь моя давно уже в кавычках.

Мне показались ангелы в час пик:

ни крыльев, ни свечения —

простые с работы едут. Впереди — тупик.

А им всё нипочём — они святые.

И показались слёзы на глазах

у сильных, президентов, власть имущих.

Священники не с деньгами в руках,

а с лаской и добром для всех зовущих.

Мне показалось, что цветёт сирень

на почве безразличия и злости,

где радужнее стала даже тень,

снаряды не грызут живые кости.

Мне показалось, что любовь поёт,

и песню эту знает всё на свете.

Я ухожу… Она ещё придёт.

И всем сердцам, конечно же, ответит!

Епізод 5 Публічна стіна

Незмінно чинити зло нашим ближнім ми можемо лише в тому випадку, коли вони вважають, що не зможуть безкарно завдавати нам добро.

Франсуа де Ларошфуко — французький письменник

Понад десять місяців найкращі режисери, сценаристи, редактори, журналісти, майстри зі спецефектів, режисери монтажу й інші телеі кінопрофі працювали над черговим випуском найголовнішої щорічної телепередачі «Прямий сеанс правди з Великим Вождем». Редакція «Сеансу» розташовувалася в окремій будівлі телецентру. Для головного ефіру країни використовували найкращі надсучасні знімальні павільйони з можливістю відтворювати що завгодно. І треба віддати належне численній команді «Сеансу». Як порівняти з їхньою роботою, сфабриковані Unación, за твердженнями üмперських експертів, висадки астронавтів на Місяць, Марс і супутник Юпітера Ганімед були просто дитячими пустощами. Ось що значить мотивувати професіоналів потенційною зустріччю з Äфродітою. Фотографії страчених машиною правосуддя телевізійників, які працювали над «Сеансом» в минулі роки, знову висіли на Дошці Ганьби при вході в телецентр.

Кілька хвилин до початку трансляції. Перегляд «Прямого сеансу правди» був обов’язковим для всіх öсобин без винятку. Хоча більшість жителів Üмперії і без того чекали з нетерпінням на überулюбленішу передачу. Коли ще випаде можливість насолодитися своїм Великим Вождем упродовж такого тривалого часу в прямому ефірі? Багато хто запевняв, що голос, погляд і саме зображення üмператора мали лікувальний ефект. Öсобини наповнювали різні посудини водою і ставили навпроти üСкріна. Цією рідиною цілий рік (до наступного «Сеансу») заліковували рани, позбавлялися від хвороб, пристріту, виганяли злих духів і залучали удачу. Хто хотів оздоровитися негайно або просто набратися сил під час ефіру, дивилися його голими. У вкрай складних випадках öсобини прикладалися хворими місцями до üСкріна.

Три, два, один — початок «Прямого сеансу». Звучить урочисто-п’янка музика. Крупним планом — очі Великого Вождя. Бездонно-блакитний погляд викликає звірячий страх і водночас солодке хвилювання. Маленькі очі потопають у черепі, запливаючи лискучими підійнятими вилицями. На загальному плані лідер Üмперії жартівливо погрожує комусь вказівним пальцем. І знову крупно — тонка усмішка Великого Вождя.

— Über! Добрий день. В ефірі «Прямий сеанс правди з Великим Вождем». Це спеціальна програма, яку для вас підготував телеканал «Єдиний Правдивий». Сьогодні нашу програму можна почути й на радіостанції «Üмперська Хвиля». У студії для вас працюють я, Сергій Правдолюб, журналіст Кирило Родіонов, а також наші численні колеги в центрі обробки повідомлень. Über!

— Über! Здрастуйте, — привітав глядачів Родіонов. — Інтерес до програми неймовірний. До цієї хвилини ми прийняли вже близько двох мільйонів ваших запитань. Хай живе Великий Вождь! Über!

— Über! Вітаю! Спасибі велике вам! Über! — вимовив üмператор, посміхаючись.

— Über! Великий Вождю, два роки тому на «Прямому сеансі» Вас запитали, через яку смугу ми проходимо — чорну або білу? І Ви тоді сказали: «Смуга сіра». Як Ви відповісте на це питання сьогодні? Über!

— Über! Я взяв з собою дані й за минулий рік, і тенденції поточного року. Якщо висловлюватися такими категоріями, як «біла», «чорна», «сіра», в якій смузі ми зараз перебуваємо?

Ми