Читати книгу - "Приречений кохати, або Надія короля Ерланда, Ольга Обська"

Ближче до ночі несподівано почалася сильна гроза. Надя стояла біля вікна і грала в гру «Знайди десять відмінностей» —  чим Тай-Наїльська негода не схожа на земну. Та, взагалі-то, така сама, один в один. Важкі свинцеві хмари огорнули все небо, жадібно поглинувши останні промені світила. Вітер вив шалено, пригинаючи молоді деревця до землі. Поливало щедро, щільно, нестримно. Сполохи блискавок на мить висвітлювали пагорби, що зіщулилися під натиском несамовитої стихії, і гриміло до дзвону у вухах.

У цій какофонії негоди Надя раптом почула знайомий звук —  скрип підняття решітки воріт. Самотній вершник, закутаний у плащ із каптуром, виїхав за межі палацу і поскакав у бік лісу. Ерланд не скасовує свої вечірні кінні прогулянки навіть у таку грозу? Що ж жене його з затишного теплого палацу під струмені дощу? Безперечно, щось дуже важливе. А ще ймовірніше —  хтось дуже важливий. Наді знову спало на думку, що у Його Грізної Величності є кохана. До кого ще можна мчати за цієї жахливої ​​негоди?

Але якщо у короля є кохана, це дуже ускладнює завдання. Одна справа підготувати до вимушеного шлюбу людину, чиє серце вільне —  завжди можна спробувати переконати, що міцні стосунки чудово будуються і без іскор пристрасті на взаємній повазі, взаємних інтересах, взаємодопомозі та взаєморозумінні. Але як підготувати до вимушеного шлюбу людину, яка закохана, яка перебуває у владі сильних почуттів? Які навести аргументи тому, хто стоїть перед вибором: робити те, що велить обов'язок, або те, що велить серце? Надія сама не знала, як би вчинила у подібній ситуації.

Одразу згадалася сусідка по кімнаті Марина. Як важко вона вибиралася зі схожої пастки. Закохалася у Миколу з паралельного потоку. Такий хлопець-мрія. І розумний, і надійний, і красивий, і брутальний і ніжний водночас. І що найцікавіше —  почуття були взаємні. Микола теж душі в Марині не чув. Загалом, така пристрасть, таке кохання. Він навіть пропозицію руки та серця зробив. І тут раптом з'ясовується… Зоя, з факультету лінгвістики, боязка непримітна тихоня, чекає від нього дитину. І термін уже великий. Виявилося, що якось у нетверезого Колі був з нею випадковий секс. Взагалі, Микола не зловживає алкоголем, але у всіх бувають хвилини слабкості. І ось ця слабкість вилилася у майбутнє батьківство. Ситуація ускладнювалася ще й тим, що батьки Зої —  рідкісні деспоти. Вбили б за те, що дочка зібралася народжувати без чоловіка. Коля почав метатися. І Марина металася —  робити те, що велить совість, чи те, що велить серце? Вибрала перше. Сказала своєму коханому —  мовляв, вибач, пройшла любов (брехала, звичайно), ти вільний наче вітер в полі, одружуйся з Зоєю, не повинна дитина рости без батька. А потім місяць ночами плакала.

Надя відчувала, що недарма ця історія спливла в голові. Це не дощ навіяв —  це підсвідомість натякає —  треба якнайшвидше дізнатися, до кого їздить Ерланд. Чи є в нього дама серця. Без цієї інформації Надя не зможе допомогти своєму непростому клієнту.

Ранок зустрів яскравим промінням Тай-Наїльського світила, смачним ситним сніданком, принесеним Лізі, та сюрпризом від Базиля. Він прийшов повідомити, що йому вдалося вмовити придворного астролога зустрітися з Надею.

—  Це було нелегко, —  чесно зізнався він.

—  Я ваша боржниця, —  усміхнулася Надія.

У неї була маса питань до читця зоряних настанов. Як він це робить? Наскільки це точно? Чи не може в його пророцтво вкрастися помилка? І головне —  чи так страшно не послухатися «волі небес»? Загалом, Надя хотіла переконатися, що королю справді неодмінно треба одружитися з названою астрологом землянкою. А то, хто його знає, може, є варіанти? Та й непогано було б дізнатися нарешті якісь подробиці про наречену. Вік, професію і таке інше.

Базиль зголосився особисто провести її в Південну Вежу і дорогою розповідав про Освальда.

—  Його Святість трохи здивує вас, —  попередив Магістр. —  Він дуже талановитий астролог —  найкращий у королівстві. Але має важку вдачу. Я вже казав, що він відлюдькуватий. Спілкуватися з ним дуже важко. Найневинніше питання може несподівано вивести його з себе, або, навпаки, змусити надовго піти у себе.

О, та це просто поле неоране для психолога.

Як з'ясувалося дещо пізніше, Базиль анітрохи не перебільшував. Астролог, сивий високий чоловік, глибоко за сімдесят, з довгою бородою та безбарвними очима справив враження похмурої дивакуватої людини. Він сидів у своєму кабінеті, обклавшись важкими фоліантами і зовсім не звернув увагу на гостю, хоч Надія досить голосно привіталася.

Володіння Його Святості виглядали занедбаними. Книги та астрологічні мапи лежали всюди —  на стільцях, на підвіконні, на підлозі. Безлад панував і в шафах, де поряд із талмудами, припадали пилом прилади невідомого призначення.

Гаразд. Цей хаос можна списати на розсіяність та неорганізованість, яка притаманна багатьом людям науки.

Надя кашлянула і ще раз привіталася, якомога голосніше і виразніше, щоб привернути увагу Освальда.

Той нарешті відірвався від паперів і сказав скрипучим голосом:

—  Не бачите —  я зайнятий?

—  Але Його Святість Магістр Базиль сказав, що ви погодилися приділити мені час.

—  Передумав.

Ось тобі й маєш.

—  Ну, хоча б півгодини. Для мене це дуже важливо.

Наді здалося, що Освальд знову не почув її слів. Він зосереджено дивився своїми безбарвними, неживими очима в одну точку на розгорнутій перед ним мапі.

У Надії закінчилися аргументи.

—  Можна я тоді прийду пізніше, коли ви звільнитеся?

Тиша. Але потім раптом:

—  У вас п'ять хвилин і час пішов, —  зарізким для свого похилого віку рухом він перевернув пісочний годинник, що стояв на столі, змусивши гостю здригнутися від гучного стуку.

П'ять хвилин? А у Наді так багато запитань. Але, враховуючи загальмованість Освальда, тут хоча б на одне домогтися відповіді. Що ж найважливіше з того, що вона хотіла запитати?