Читати книгу - "Книга пітьми , Kiolipria"

Віллі відчував, як з кожним кроком його серце б’ється швидше. Він і Ярмадіна йшли крізь порожній простір, що залишився після знищення дому. Усе, що від них залишалося, — це рішучість зупинити Аркане. Вони більше не були гравцями у його грі; тепер вони мали стати її суддями.

Віллі перевірив, чи міцно стискає книгу в своїх руках. Він відчував, як її сторінки, незважаючи на спокій зовнішнього вигляду, наповнені небезпекою. Істинна сила цього артефакту не обмежувалася лише тим, що було написано. Книга була містичною і небезпечнішою, ніж вони могли собі уявити.

Ярмадіна мовчки йшла поруч, її магічний бар’єр уже не мерехтів, але її очі були сповнені рішучості. Вона знала, що якщо вони не зупинять Аркане, то весь цей світ може зникнути так само, як і дім, перетворившись на безкрайній лабіринт безповоротних змін.

— Він буде тут, — прошепотіла Ярмадіна, її голос був спокійний, але в ньому відчувалася напруга. — Це наше останнє випробування.

Віллі кивнув. Він знав, що це так. Їхнє завдання полягало не лише в тому, щоб зупинити Аркане, а й у тому, щоб покласти край самому експерименту. Закрити портал, що відкрився через книгу, і змусити цей світ забути все, що сталося.

І раптом їхнє оточення змінилося. Вони опинилися на старому підвищенні, яке нагадувало величезну арену, оточену темрявою, з якої з’являлися тіні, що поглинали простір.

Аркане стояв на вершині, піднявши руку з книгою, що випромінювала холодне світло. Він усміхався, його погляд був сповнений зловісної впевненості.

— Ви ще не зрозуміли, що це вже неможливо зупинити, — голос Аркане прозвучав як лід, що ламається на шматки. — Я вже розірвав зв’язок. Цей світ більше не має меж.

Віллі відчув, як тінь знову охоплює його серце. Все, що вони зробили, здавалося марним. Але він не мав права сумніватися.

— Якщо ти думаєш, що книга дасть тобі більше влади, ніж ти вже маєш, ти помиляєшся, Аркане, — сказав Віллі, крокуючи вперед. — Ти не розумієш її справжньої сили.

Аркане розсміявся, його сміх відлунював по всьому простору.

— О, ти думаєш, що я не знаю її сил? Я можу втілити будь-які бажання, зупинити час, відкрити безкінечні світи! Я стану тим, ким завжди мав бути. Всі ці роки, ці обмеження… Я віддам їм кінець!

Ярмадіна різко виступила вперед, її руки закрутили енергію, яка відсікала темряву навколо.

— Ти не розумієш, — сказала вона з холодною рішучістю. — Ти граєш з силами, які не піддаються контролю. Якщо ти хочеш зруйнувати все, що ми знаємо, це буде твоя ціна.

Віллі стиснув книгу в руках, відчуваючи, як її сила поступово передається йому. Він вже не був тим, ким був раніше. Це був момент, коли він повинен був не просто протистояти Аркане, але й зупинити його, перш ніж його бажання порушать рівновагу світу.

— Я не дам тобі це зробити, — твердо промовив Віллі, дивлячись у очі Аркане.

Він зробив крок уперед. Тіні почали витягуватися з землі, прагнучи захопити його, але він відчув, як сила книги зцілює його. Він відчував, як нові спогади, нові можливості відкриваються перед ним. Він був тим, хто міг зв’язати світи, але він міг також їх і зруйнувати.

Аркане підняв книгу вище, готовий віддати останній удар.

— Ти не зупиниш мене! Я розірву цей зв’язок раз і назавжди!

Але Віллі не відступив. Він зібрав усю свою силу і стягнув енергію книги, направивши її прямо в Аркане. Світло вибухнуло, відбиваючи тіні, знищуючи всі темні частини цього світу.

Аркане скрикнув, його руки відпустили книгу, і вона впала на землю, розсипаючи попіл. Все навколо почало руйнуватися. Але на цей раз це був не просто розпад. Це був кінець, останній відлік до того, щоб усе було знищено.

Віллі підійшов до книги і підняв її. В останні миті він відчув, як вона знову почала світитися, але не таким темним світлом, як раніше. Це було світло, яке принесло надію.

— Я закрию це, — сказав Віллі. І коли книга занурилася в землю, темрява почала танути, і останні залишки сили Аркане зникли.

Тіні зникли. Вони залишилися стояти в порожньому просторі. Аркане більше не існував.

Ярмадіна підняла погляд на Віллі. У її очах було відчуття завершеності.

— Ти зробив це.

Віллі зітхнув. Він зрозумів, що це ще не кінець, але зараз він нарешті відчував, що знову контролює свою долю.

— Ми зробили це разом. Тепер ми можемо йти далі.

І разом, вони зробили крок уперед, у новий світ, в якому все стало можливим.
ks...​