Читати книгу - "Епік"

аркушів. — Їх знайдено в кількох місцях, на сидіннях амфітеатру.

Паку паперів передали навколо столу, кожен брав собі один аркуш. Коли вже всі мали перед собою листівки і, нахиливши голови, взялися читати, Глейд запитала:

— Ну, що скажете?

Свейн розглядав примірник невеличкої листівки з назвою «Новий Левіафан»:

— Стривайте, пані голово. Може, ви дасте нам час прочитати її?

— Звичайно.

Члени комітету зосередились на тексті, а вгорі над ними дощ тихо ляпотів по куполу, немов благаючи впустити його.

«НОВІ ВБИВСТВА НЕВИННИХ

Сьогодні ми станемо свідками, як Центральний Комітет знищить надії та мрії одного сімдесятирічного подружжя і Гоупського округу. Для виправдання використовують аргумент, мовляв, ресурсів мало і хтось повинен розподіляти їх. Гаразд. Але такий розподіл не демократичний, це диктатура нечисленної самозваної еліти, нової кастократії, як ми називаємо її, це новий левіафан, що пихато підноситься над суспільством, тоді як ми всі тяжко працюємо задля його добра. Впродовж років члени цього нового левіафану нагромадили багатство, яке забезпечує практичну незнищенність їхніх персонажів. Тож як «Епік» може бути справедливим?

Нас запевнюють, нібито будь-яка інша система управління призведе до розпаду суспільства й повернення насильства у стосунки між людьми. Але чи справді неодмінно станеться таке лихо? В Античній Греції існувала демократія, де людей обирали для правління містами, й ті люди могли перебувати на посаді тільки рік, а потім поступалися наступній адміністрації. Ми могли б використати технологію «Епіку» для об’єднання людей з метою масових народних обговорень в амфітеатрі й визначення розподілу голосуванням, а не ігровим конфліктом.

Часи вимагають змін. Наша система не працює. Геть кастократію!»

Листівка містила й інші статті, які з разючою точністю докладно розповідали про занепад економіки.

— Які ваші думки? — знову запитала Глейд.

— Будь ласка, не зрозумійте мене хибно. Я знаю, що це небезпечний матеріал. Але хіба не слушні ці твердження? Тобто як ви відповісте на ці вимоги? — вагалася Бека.

— Крові та помсти, жінко! Таж тут видно все як на долоні! Це рецепт остаточного хаосу! — Гальфдан мав ще більше причин розлютитися, ніж решта. Адже одна зі статей листівки докладно характеризувала його чорний обладунок як приклад, якою мірою спорядження персонажів Центрального Комітету досконаліше за спорядження пересічного персонажа.

— Бека порушила важливе питання, — втрутився Свейн, і на обличчі Беки з’явилася вдячність. — Пропоную, щоб я склав для нас усіх документ, де я дам відповідь на аргументи цієї листівки, а потім ми обговоримо його. А тим часом я просто скажу їй, що наша система не вища від усякої критики, але й думка, ніби справи можна вирішувати голосуванням, наївна. Дуже швидко сформуються голосувальні блоки, тож, наприклад, Південь об’єднається, щоб отримувати ресурси з Півночі, й таке інше. Крім того, приклад Античної Греції приховує правду. Елліни мали рабів і провадили війни. Попри всі наші вади, наше суспільство мирне.

Бека замислено кивнула головою й усміхнулась у відповідь, коли Свейн зловив її погляд, надавши своєму обличчю, як він сподівався, максимум чарівності.

— Гаразд, — мовила Глейд. — Отже, хто за пропозицію Свейна?

— Підтримую, — одразу озвалася Бека.

— Усі за? — поглянула на присутніх Глейд. — Одностайно.

— Я принесу цей документ на збори наступного тижня, — запевнив Свейн.

— На цьому все, — притьмом підвелася Глейд і вийшла, спираючись на ціпок із черепом на вершечку, його вирізьбив їй один студент, імітуючи жезл її персонажа.

Хоч як Свейн прагнув повернутися до «Епіку», він придумав щось краще, ніж вибігати разом із Глейд, і допоміг Годмундові підвестися зі стільця.

— Як ви прозірливо розпізнали вбивцю, — заговорив Свейн, пропонуючи Годмундові руку, але той відіпхнув її, воліючи спиратися на свій костур.

— Не вбивця мене тривожить. Ми мали відступників досі і матимемо їх у майбутньому. Йдеться про газету. Треба зупинити її вихід, — Годмунд гнівно подивився на Свейна: — Ти повинен припинити по-дурному марнувати свій час на пошук Epicus Ultima, цього начебто остаточного варіанта гри, бо знайти його неможливо, і повинен з’ясувати, хто стоїть за цією газетою. Це хтось близький до нас, той, хто має доступ до наших даних.

Приголомшений люттю в голосі Годмунда, Свейн тільки кивнув головою.

— Ви маєте слушність, маєте слушність, — проказав він, але подумки відповів: «Старигане, ти б не повірив, коли б знав, як близько я підійшов до своєї мети».

Розділ 8

Дивіться — Екзекутор

житті є небагато насолод, більших за вступ у світ «Епіку» в образі Екзекутора. Він ходив серед гравців, мов Бог, якому не поклоняються. Всі вони могли бачити його постать, проте не мали уявлення, що його контролює людська свідомість і що він з найменшої примхи може відібрати чиє завгодно життя.

Увівши пароль, відомий тільки членам Центрального Комітету, Рагнок розслабився на сидінні, тішачись кожною миттю, поки Екзекутор підводився на платформі зі скриньки й повільно крутився.

Екзекутор був високим персонажем людської подоби, його невиразні риси прикривав військовий шолом. Тіло захищав панцерний обладунок, прикрашений викарбуваними рунами, — найкращий обладунок, який можна купити за гроші, кожну його деталь зачаклував карлик-ремісник, що виготовив його, тож він був міцним, але легким. На обрамленому золотом щиті кричало обличчя демона. Той щит був унікальним, його купили у володаря Аль-Караку, королівства в далекій пустелі. На щиті і справді був демон, опірність до магії якого означала, що жоден гравець не міг наслати чарів, які могли б зашкодити Екзекуторові, наслати такі чари могли тільки поодинокі НІПи та монстри. Екзекутор мав різноманітну зброю, зокрема довгий лук і сагайдак, повний зачарованих стріл. Серед мечів у його розпорядженні був Гострець, лезо якого вряди-годи, приблизно кожного двадцятого удару, протинало будь-яку речовину. Проте улюбленою зброєю Рагнока був Міцнющий Місячний Меч: ця елегантна срібна зброя, швидка, як на свій розмір, наганяла страх на ворогів, змушуючи їх ціпеніти на місці.

Ретельне вивчення допоміжного списку додаткових магічних предметів ніколи не бувало нудним, незважаючи на його довжину. Екзекутор був споряджений максимально великим асортиментом у вигляді перснів, коштовностей, різних зіль, сувоїв, бальзамів, а також набору корисних додатків, скажімо мотузки, щоб видиратися на перешкоди. Повна вартість спорядження була більша за суму візантинів, що їх протягом десяти років нагромаджувало все населення світу. І це спорядження було варте таких грошей.

Досить. Рагнок натиснув на кнопку входу. Все було інтенсивно чорним і напрочуд спокійним. Потім якийсь лункий звук зненацька погучнішав до реву, його супроводив спалах світла.

Ненависть і помста знов увійшли у світ «Епіку».

Був вечір, і перший із місяців «Епіку» — Сильванія — вже яскраво світив на щораз темнішій блакиті неба. Аридія, менший місяць, ще не зійшла. Рагнок повільно