Читати книгу - "Війна з саламандрами, Карел"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Містер Ейб помітив, що вже не милується перламутровим морем, а з похмурою, дуже похмурою міною пересіває між пальцями пісок із дрібненькими черепашками. На серці в нього було тяжко й прикро. Татусь сказав: «Побач трохи світа». Чи вони вже побачили трохи світа? Містер Ейб намагався згадати, що ж він, власне, бачив, але в пам’яті його зринало лише одне: як Джуді та любонька Лі демонструють свої ноги, а Фред, плечистий Фред сидить перед ними навпочіпки. Ейб іще дужче спохмурнів. «Як же хоч цей кораловий острів називається? Тараїва, сказав капітан. Тараїва, чи Тахуара, чи Тараїхатуара-та-хуара. Може, краще було б уже вернутись додому, і я скажу старому Джесові: татку, ми були аж на Тараїхатуарі-та-хуарі. Якби хоч я того капітана не кликав! - злостився на себе містер Ейб.- Треба побалакати з Лі, щоб такого більше не робила. Боже, як воно вийшло, що я її так страшенно кохаю! Коли прокинеться, треба поговорити з нею. Сказати їй, що ми могли б побратися… - Очі в містера Ейба були повні сліз: - Боже, чи це кохання, чи мука, чи, може, ця нестерпна мука від того, що я її кохаю?»
Підведені синім, лискучі повіки любоньки Лі, схожі на тонесенькі скойки, здригнулися.
- Ейбе,- почувся сонний голос,- ти знаєш, про що я думаю? Що на цьому острові можна зняти роз-кіш-ний фільм.
Містер Ейб засипав свої нещасливі волохаті ноги дрібним піском.
- Чудова ідея, любонько. А який?
Любонька Лі розплющила свої бездонно сині очі.
- Ну, хоч би так: уяви собі, що я буду на цьому острові Робінзонкою. Жінкою-Робінзоном. Правда, напрочуд нова думка?
- Атож,- невпевнено відповів містер Ейб.- А як би ти попала на цей острів?
- Дуже просто,- промовив солодкий голосок.- Наша яхта розбилась би під час бурі й ви всі потонули - ти, Джуді, капітан і всі.
- І Фред теж? Адже Фред плаває, як риба.
Гладеньке чоло насупилось.
- Ну, хай Фреда з’їсть акула. Це буде розкішний кадр! - любонька аж у долоні заплескала.- Адже у Фреда неймовірно гарне тіло, правда?
Містер Ейб зітхнув.
- А далі як?
- А мене б непритомну викинула на берег хвиля. Я була б у піжамі - в отій синій у смужечку, що так тобі сподобалася позавчора.- З-під ніжних примружених повік сяйнув погляд, що дуже до речі й наочно демонстрував спокусницьку силу жіноцтва.- Власне, цей фільм має бути кольоровий. Усі кажуть, що синій колір надзвичайно пасує до мого волосся.
- А хто б тебе там знайшов? - діловито допитувався містер Ейб.
Любонька замислилась.
- Ніхто. Який же з мене був би Робінзон, якби тут були люди,- сказала вона несподівано логічно.- Через це ж і роль така розкішна, що я весь час грала б сама. Уяви собі: «Лілі Веллі в головній і взагалі єдиній ролі!»
- І що б же ти робила протягом цілого фільму?
Лі звелась на одному лікті.
- Це я вже придумала. Купалась би й співала на високій скелі.
- В піжамі?
- Без,- відказала любонька.- Правда, це був би страшенний фурор?
- Ну, не грала б же ти весь фільм голою,- промурмотів Ейб із виразлм різкої незноди.
- А чому? - невинно здивувалась любонька.- Що тут такого?
Містер Ейб промимрив щось нерозбірливе.
- А потім… - Лі задумалася.- Стривай, уже знаю. Потім мене викрала б горила. Розумієш, така страшенно волохата чорна горила.
Містер Ейб почервонів і став заривати свої ненависні ноги ще глибше в пісок.
- Але ж тут нема ніяких горил,- заперечив він не дуже переконливо.
- Є. Тут є всілякі звірі. Треба дивитись на це по-мистецькому, Ейбе. До мого кольору шкіри горила пасуватиме надзвичайно. А ти помітив, які у Джуді волосаті ноги?
- Ні,- відказав Ейб, якого мучила ця тема.
- Жахливі ноги,- сказала любонька й задивилась на свої литки.- А коли та горила нестиме мене в обіймах, із джунглів вийде молодий дикун і вб’є її.
- А як він буде одягнений?
- У нього буде
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війна з саламандрами, Карел», після закриття браузера.