Читати книгу - "Нестерпний Бос, Ірен Васильєва"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Розділ 6
Усю дорогу дівчина намагалася приховати нервозність, що постійно виникала в присутності чоловіка.
Його близькість змушувала її тіло бути у напрузі. Вона стежила, як він вправно керує машиною. Як його сильні руки стискають кермо. І їй в туж мить стало цікаво, як би ті самі руки виглядали на її блідій шкірі? Ласкали її, змушуючи почуватися коханою та бажаною…
Елізабет гулко проковтнула і перевела погляд у бічне вікно. Бажаючи приховати рум'янець, що спалахнув на її щоках від представленої картинки.
І тут вона озирнулася на всі боки. Вулиця, якою вони зараз їхали була їй зовсім не знайома.
- Куди ми їдемо?
- Я везу тебе додому.
Вона моргнула.
- Дякую звичайно. Але мій будинок знаходиться зовсім з іншого боку.
Вона дивилася на боса незрозумілим поглядом.
– Я везу тебе до себе додому.
Від подиву Елізабет відкрила рота.
- Але… навіщо?
- І не сперечайся. - Перебив він її - На скільки мені відомо ти живеш сама. А так як у тебе струс, - він зробив паузу окинувши дівчину серйозним поглядом - За тобою потрібно комусь доглянути. Так що не сперечайся.
Трохи подумавши, дівчина все ж таки кивнула. Визнаючи його правоту.
- Спасибі за допомогу.
Томас почув нотки невпевненості і збентеження в її голосі.
- Завжди будь ласка.
Він намагався її заспокоїти. Але картина всього, що зовсім нещодавно сталося, постійно спливала перед очима, щоразу змушуючи серце завмирати від жаху.
Його пальці сильніше вчепилися в кермо.
Краєм ока помітив як Елізабет поморщілась від болю, коли машина проїжджала не зовсім рівну дорогу.
Їй було боляче.
- Як ти себе почуваєш? – Стурбованість так і дзвеніла в голосі.
- Зі мною все в порядку.
Вона ніколи не зізнається, як сильно злякалася. І який біль відчувае від отриманих травм. Боялася здатися йому слабкою. Завжди така сильна та зібрана. А зараз? Зараз розбита і страшенно налякана.
Дії знеболюючого проходило. Хотілося якнайшвидше прийняти гарячу ванну. Нарешті змити з себе весь жах сьогодення. Прийняти знеболювальне та лягти спати.
Що б завтра, забувши весь цей кошмар, з новими силами розпочати свою роботу.
Я сильна. Я з усім впораюся. Все налагодиться. Просто має налагодитися. Якийсь ненормальний не може зіпсувати моє, так добре налагоджене життя.
У її житті було багато труднощів. І вона з ними впоралася. Ось і з цим упорається. Все переживе. Згодом усе заспокоїться та забудеться. Поступово перейшовши в накатаний ритм.
Потрібно просто трохи зачекати.
Елізабет так замислилася, що не помітила, що вони припаркувалися в підземному гаражі, і Том відчинив для неї двері і подає руку, щоб допомогти їй вийти.
Вона зніяковіла.
- Вибач. Я трохи замислилась.
Він по-доброму посміхнувся.
- Ходімо.
Том обережно поміг дівчині вийти з машини, намагаючись не зачепити її забиті місця. І повів у бік ліфтів.
Серце Елізабет барабанило у прискореному ритмі. Томас привіз її додому. Пускає у свій особистий простір.
Це багато для неї означало. І вона щиро сподівалася, що не лише для неї, а й для нього.
Квартира виявилася просто величезною. Декорована у вигляді сталі та скла. Величезні вікна на всю стіну, відкривали приголомшливий краєвид на парк.
Елізабет не сміливо пройшла до вікна.
- Подобається?
Вона мимоволі здригнулася, відчувши, в якій близькості до неї стоїть Томас.
- Вигляд просто чудовий.
Той хмикнув.
- Пройдемо, покажу тобі гостьову кімнату.
Елізабет увійшла до шикарної кімнати. Вона була оформлена у світлих тонах. Центральне місце займало справді величезне ліжко. Уздовж стіни стояла шафа та кілька комодів. А з вікна відкривався не менш чудовий вигляд ніж у вітальні.
Томас відчинив двері до сусідньої кімнати. Елізабет її навіть не помітила. Там виявилася не менш чудова ванна кімната. Елізабет здивовано зітхнула.
Томас помітивши її подив задоволено посміхнувся.
- Радий, що тобі подобається.
Повисла наружена тиша.
Чоловік відкашлявся. Картинка, що промайнула у нього в голові, оголена Елізабет у його ванній, застрягла грудкою в горлі. Він тяжко зітхнув, проганяючи ману, що заполонила його думки. Швидко взяв себе в руки.
- Я схожу в аптеку, розташовану на першому поверсі будівлі, а ти розташовуйся, - він озирнувся на всі боки, щось видивляючись - Я зараз, - і швидко вийшов з кімнати.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нестерпний Бос, Ірен Васильєва», після закриття браузера.