Читати книгу - "Шалений Бос, Iрина Давидова"

Залишившись в номері одна, я вирішила прийняти душ і трохи заспокоїтися. Занадто напружені останні дні виявилися. Я навіть забула про те, що хотіла відвідати салон і хоча б привести в порядок волосся. Та який до біса салон, коли мені тупо ночувати ніде було. І Машка... навіть ні разу не зателефонувала. Хоча... цього варто було очікувати. Ми з нею не так довго були знайомі до того, як все сталося. І побоювання її чоловіка теж зрозумілі мені.

Втомлено зітхнувши, я ще раз оглянула номер і, досі не вірячи у своє щастя, пішла у ванну кімнату. Це просто диво! Мені не доведеться спати голою. Тут кілька халатів і ще більше рушників. А вже про велику кількість косметики я взагалі мовчу. Сказати, що мені соромно, нічого не сказати. Зрозуміло, що я відчуваю себе не у своїй тарілці, але так хотілося всім цим скористатися. Я навіть вдячна Денису, як би сильно він мене ні дратував, але дозволив відчути себе хоча б ненадовго щасливою.

Обійшовши ванну кімнату, я помітила на вузькій високій полиці дві товсті свічки та ефірні олії для ванни. Не стрималася, відкрила одну пляшку і з задоволенням вдихнула приємний аромат. Господи, це щось неймовірне!

Ну його, душ той! Можна хоча б разочок у ванній поніжитися?!

Скинула з себе речі та, поки набиралася ванна, я пішла вибирати масло. Хотілося чогось такого, що розслабляє. Навряд чи ще колись мені перепаде така радість, принаймні поки я не вигребусь з цієї ями.

Коли все було готове, я з задоволенням занурилася в теплу ароматну воду. Прикрила очі та насолоджувалася спокоєм, який нарешті настав в моєму житті. Нехай недовгий, короткочасний, але від того безумно цінний. Такі хвилини не можна упускати. Хто знає, коли наступного разу я буду ніжитися у ванній з маслами та в дорогому номері. І це я ще ліжко не бачила! Впевнена, воно теж королівське.

Загалом, «плавала» я хвилин сорок, до тих пір, поки не охолола вода.

Після ванни, накинувши теплий халат, я розмістилася біля панорамного вікна на великій подушці. Уплітала свою вечерю в темряві кімнати та милувалася прекрасним видом на нічне місто і річку.

Чи могла я колись подумати, що одного разу все ось так трапиться? Світ з ніг на голову. Нове життя, виживання. Такі запаморочливі знайомства.

Суботін...

Так, а ось про цього типчика думати не хочу. Принаймні не зараз. Станеться з нього! Чого раптом я повинна думати про нахабного красивого Бетмена? Але розум знайшов відповідь на це питання. Думати потрібно, хоча б тому, що завдяки йому я сьогодні ночую в шикарному місці. Але ось чи можна вірити йому, що завтра він не зажадає за це розплати? Ось тут я сумніваюся. Але як то кажуть, ранок вечора мудріший, а тому зараз буде ідеальним рішенням відправитися спати.

Увійшовши в другу кімнату, я охнула від побаченої краси. Як я і казала, ліжко тут воістину королівське. І такий же прекрасний вид з вікна, як і в основній кімнаті.

Стягнув покривало, я включила світильник, приглушила світло, створивши в кімнаті напівтемряву, і з радістю вляглася на біле простирадло. Мабуть, це буде найкраща ніч у моєму житті, тому що я словами описати не можу, які емоції відчуваю, лежачи на величезному ліжку.

Але чи то втома за останні дні, чи то атмосфера затишного номера зіграли роль, і вже через кілька хвилин я заснула, щокою уткнувшись в подушку. А снилися мені білі ромашки.

Моє обличчя пестило пір'їнка, викликаючи в душі небувалу ніжність. Мені хотілося посміхатися і співати. Я давно не відчувала нічого подібного і була готова прямо зараз зіскочити з ліжка і танцювати. Здавалося, що я перебуваю в якійсь казці, де щебечуть пташки, чується шелест трави та сонце гріє своїми променями моє обличчя.

Як би хотілося, щоб це почуття тривало якомога довше, але на жаль... так не буває.

Я відчинила очі та завмерла, побачивши перед собою Суботіна.

 - Доброго ранку, Лиса, - він посміхнувся і продовжив гладити обличчя.

 - Що ти тут робиш? - запитала хрипким зі сну голосом. - Хіба я не закрила вчора двері?

 - Закрила. Але ти забула, що я можу увійти в будь-який номер?

 - Це неповага до гостей, - сказала я, піднімаючись на подушках і намагаючись бути якомога далі від цього збоченця.

 - Саме! Тому я до них ніколи не заходжу. Ти виняток.

 - І в чому ж?

 - Захотілося побачити тебе сплячою. Та й часу вже одинадцять.

 - Як одинадцять? - здивувалася я, навіть не підозрюючи, що могла проспати так багато.

 - Думаю, ти просто втомилася, і організм зажадав відпочинку. Це нормально.

 - Так, ладно! Подивився, як я сплю? Можеш йти.

 - Це все чудово, але у мене до тебе розмова.

 - Ось прямо з ранку?

 - Так. Ти пам'ятаєш, що заборгувала мені?

 - Трясця, починається! Я ж стіну вимила, - обурилася я, стукнувши долонями по ліжку.

 - Не до кінця. Та й про штраф пожежникам... Чому, власне, я повинен виправляти твої помилки?

 - Що ти пропонуєш?

 - З завтрашнього дня ти працюєш у мене в клубі.

 - Ти з глузду з'їхав? У мене інша робота, де до того ж я винна гроші, тому що просила аванс!

 - Уже не винна, я повернув гроші.

 - Що?

 - Не бійся, за це я з тебе не спитаю.

Ні, він уже зовсім отетерів ! Як він сміє за мене повертати мої борги! Хто він такий?

 - Мені все одно, Суботін! Навіщо ти ходив до мене на роботу?

 - Звільняти тебе!

- Що? - я застигла, свердлячи його обуреним поглядом. - Субботін, ти зовсім вже? Як ти посмів позбавити мене роботи?

 - Я якраз не позбавляв тебе роботи, а знайшов кращу за попередню. Працюючи у мене, ти швидше зможеш віддати мені борг.

 - Ти вирішив наступати ось таким способом, так? Нечесним.

 - Іноді підступні плани краще, ніж очікування невідомості. Ти надто довго думаєш, Естель. У мене немає терпіння.

 - Тобі так терміново потрібні гроші, що ти вирішив зі мною так вчинити? Зі мною ж тобі будуть одні збитки. Сам подумай, зарплату виплачувати постійно.