Читати книгу - "Під омелою, Анна Харламова"

— Тоді сама. — Він почав роздягатись і пильно дивитись на неї.
   — Коли ти це все влаштував?  — запитала Емма, знімаючи куртку і шапку.
   Святослав задивився на її дивовижне, шовкове довге волосся, яке звільнилось від шапки. Червоний носик Емми так і кортіло поцілувати. Його розсмішила ця думка, але узявши себе під контроль відповів:
   — Ще до удару по голові ковбасою. — Хлопець побачив, як Емма почервоніла і зніяковіла від згадки про «бойові мистецтва».
   — А-а-а… — нарешті вона звільнилась від верхнього одягу і від чобітків, так само, як і він.
   Емма повернулась до нього спиною і почула смішок.
   — Це виглядає дивно. Ти ж зараз роздягнешся і пірнеш зі мною у джакузі… без одягу. Тому не бачу сенсу повертатись до мене спиною. — Знову смішок.
   — Хай тебе це не обходить. А будеш багато говорити… розвернусь і піду геть. — Буркнула вона, а самій так кортіло у гарячу ванну з бульбашками.
   — Добре… добре. Мовчу.
   — От і добре.
   Емма зняла светр. Святослав голосно ковтнув і затримав подих, коли вона залишилась в одному лише бюстгальтері чорного кольору. Довге волосся прикривало спину, але талія… талія була чарівною, як з кінофільмів шістдесятих років, далекого Голівуду. Гітара одним словом. Аж раптом вона дістала з кишені резинку і зробила високий хвіст і цим самим відкрила свою сексуальну спинку… ці вигони так і кортіло торкнутись, а хвостик накрутити на руку під час сексу і цілувати… цілувати її шийку… доки його «друг» би штурмував її «орхідею».
   Святослав очманів! Він не думав, що вона погодиться на джакузі… Емма його просто ошелешила. Такого він не міг пропустити. Він забувся про пристойність і почав нахабно дивитись за найсолодшим дійством.
   Еммо, благаю… знімай ті кляті джинси! Здавалось голова почала йти обертом, коли він почув, як розстібнулась блискавка. Емма обережно узялась за джинси і… О, Господи! Дай сил! Як же він хоче помилуватись цією кругленькою попкою, але… Емма припинила роздягатись, але вже через декілька секунд роздумів, вона знову узялась за джинси. Швидким рухом дівчина зняла їх, - залишившись у чорних трусиках. Стрункі ніжки не довгі, але неймовірно стрункі та фігурні. Емма розвернулась до нього, червоніючи і ледь дихаючи. Апетитні стегна та таємний трикутничок, які так і манили торкнутись… і не тільки руками.
   Емма червоніла від маківки до пальців ніг, але трималась, наче її нічого не турбувало. Піднявши голову і зустрівшись з ним очима, які потемніли у рази, вона забулась, як дихати. Він випромінював бажання.
   — Здивувала. — Прошепотів він і знову голосно ковтнув.
   — І себе теж. — Чесно зізналась вона. Емма облизала губи, коли задивилась на його прес. Він ідеальний.
   Він подав їй руку і допоміг спуститись у гарячу воду. Емма засміялась, коли бульбашки торкнулись її ніжок.
   — Лоскотно? — засміявся він.
   — Так, дуже. — Сідаючи у джакузі, Емма задоволено зітхнула і на мить заплющила очі. Нереальний кайф.
   Доки Емма звикала до бульбашок і релаксу, Святослав всівся поруч з нею, поклавши руку за її спиною. Емма швидко розплющила очі і приголомшливо подивилась на хлопця.
   — Що? — усміхаючись запитав він, як ні в чому не бувало.
   — Нахабнієш. — Зауважила Емма.
   — Зовсім ні.
   — Ти вважаєш, що це не нахабність?! — Емма дивилась на нього круглими очима.
   — Ти ще не знаєш, що таке моя нахабність. — Вишкірившись, засміявся хлопець.
   — Чому ж… знаю. Ти вже не раз мені її показував. — Зухвало мовила Емма.
   — Ні, Красуне з перчиком… ти ще нічого не знаєш. — Похитав головою він і додав: — Ти поводишся, як загнана лань.
   — Ти нахаба! Як тільки я гадаю, що ти чудовий… ти все псуєш. — Емма встала.
   — Ух ти, яке зізнання. — Святослав потягнув її за руку і вона впала у його обійми, розбризкуючи воду довкола.
   — Що ти накої… — слова загубились у його губах.
   Святослав тримав однією рукою її за талію, а іншою стискав під підборіддям, не даючи їй змоги вирватись. Його язик був нахабним та диким. Усе своє бажання він виказував через цілунок. Вирішивши, що вона готова пізнавати з ним щось інше, він забрав свою руку з її шиї і тихо почав проводити нею по її персам. Емма застогнала у його губи і цим самим запросила до дій… так він вважав.
   Емма втратила здатність рухатись і вириватись. Вона цього просто не хотіла. Вона приїхала досліджувати свої думки, а натомість досліджує своє тіло. Вона не пригадує жодного разу, коли її тіло так реагувало на доторки. Святослав так її приваблював, так збуджував, що протистояти цьому було не можливо. Його язик невтомно володів її ротиком. Вона розуміла на що натякали його дії в її ротику. Язик нагадував зворотно-поступальний рух, даючи цим самим зрозуміти, як би він володів її розпаленим лоном. Їй здавалось, що вона втратила здатність тверезо мислити, коли руки Святослава опинились на її грудях. Мокрий бюстгальтер давав йому змогу, без жодних зусиль намацати її затверділими соски. Вона голосно застогнала, коли він здавив один із них, полишивши поцілунок. Емма вигнулась у його руках, навіть не здогадуючись, що накоїла своїми діями.
   Святослав палав бажанням, а її стогін і вигини під його руками, лише додали жару. Його член вже був готовий пізнати усю її, але так швидко вдаватися до дій – він не полюбляв. Не він на це не заслуговував і тим паче не вона. Її треба розігріти… задовольнити кожну клітинку її смачного тіла і цим самим задовольнити свої бажання. Його рука опустилась нижче на м’який животик і він відчув, як Емма затремтіла в очікуванні на його дії. Він заплющив очі і тихо застогнав, коли його пальці опустились у її трусики, торкнувшись коротких завитків трикутничка.
   Емма задихалась від бажання… їй так хотілось пізнати його… але ні… ні… ні…
   — О, Еммо…
   Хриплуватий тембр його голосу змусив її покинути шалений… солодкий дурман.
   — Я не можу. — Вона забрала його руку під водою і миттю встала. Не дивлячись на нього, дівчина так само швидко вийшла з джакузі.
   — Еммо… я не хотів тебе чимось образити. — Святослав перелякано дивився на неї. Йому здавалось, що вона хоче його так само, як він її. Ні, - йому не здавалось. Емма хоче, хоче його, але їй щось не дозволяє отримати те, що вона так бажає.
   — Ти мене не образив. Це ти мені вибач… якщо я дала якийсь привід думати, що ти… і… я… Ти зрозумів. — Вона бозбирала речі і побачивши ще одні вері, влетіла у них. І не помилилась, саме вони вели у будинок.
   Емма пробіглась по сходинках і опинилась у своїй кімнаті. Зачинивши двері, вона розплакалась. Чому? Чому вона його зупинила, коли так цього бажала? Та ще й наговорила бозна чого.
   Чому? Чому все так? П’ять довгих років вона не знала навіть близько того, що міг дати їй Святослав,… а тепер відмовляється від цього. Вона могла ніколи не пізнати таких от цілунків, доторків та насолоди, якщо б не сіла в потяг і не погналась за мрією. Ця мрія і привела її до нього. Проте… вона добре пам’ятає, що таке дарувати час тому, хто не буде її. Святослав теж не буде її. Він Казанова і таких, як вона у нього цілий «вагон».

   Святослав увійшов до кімнати. Розгублений, і чомусь відчуваючи провину. Якщо він дійсно не правильно її зрозумів? Ні… ні і ще раз ні. Він відчував її. Відчував, що жадає її тіло і душа. Вона жадала його… стогнала під його губами. А коли його пальці торкнулись її «скарбу», - вони обоє полишили цей світ.
   Хлопець труснув головою. Він, що підліток так реагувати? Збожеволів геть! Так! Так! Саме збожеволів, - від неї. Від її аромату… вуст з перчиком. От від чого він божеволіє. У його солодкі думки про її чесноти прокрались інші думки… не такі веселкові. Він її обманює… знаючи, хто вона… і хто її сестра. Він козел і егоїст,… але… але йому так потрібна ця жінка. Він почав марити нею.