Читати книгу - "Кохана злюка. Попелюшка 2, Лада Астра"

- Промазав, - прокоментував Рон. Йому навіть здалося на секунду, що Роб зараз на нього самого наверде рушницю. Але ні. Брат надто правильний для такого вчинку.

- Данні дуже добра. Я казав уже. А ця гадина заслуговує на покарання. Вона знущалася з моєї дружини багато років, вона брехала королю, вона брехала мені! Чому я маю її так швидко прощати? - роздратовано відповів  принц Роберт.

- Ніколи не думав, що побачу тебе таким. Ти завжди був правильним, урівноваженим, благородним, вірним оцим усим світським принципам. І тут така не підробна ненависть до звичайної дівчини.

- Вона не звичайна…- почав було знову закипатии Роберт, але Рон спинив його на пів слові. Бо осточортів він уже своїм нудіням.

- Так так, найбільша в світі злюка і підступна змія, пам'ятаю. Давай краще будемо тих нещасних кабанчиків шукати, ато нас так скоро і ніч застане .

АНГЕЛІНА.

     Моя кімната в замку була не такою великою як ті покої, що були в мене в маєтку барона. Але все ж таки вона була на порядок кращою за мою хатинку. Хороші меблі, дорогі тканини, канделябри, гобелени і килим на підлозі просто таки повернули мене в минуле. Туди,  де я мала забезпечене життя. Там, де я ніколи не була собою. Там, де я повинна була відповідати стандартам та очікуванням баронеси Елоїзи.

       Тут же в кімнаті були ще одні двері і штовхнувши їх, я мало не впала на коліна від охопившої мене радості. Там була ванна кімната. Моя особиста ванна кімната. Рай на землі, чесне слово. І я знаю про що говорю. Бо до цього мені три роки приходилось митись в тазику водою, яку треба було самій наносити. Дякувати Богу, останнім часом Ганс виручав з цим не жіночим ділом, але мити своє густе волосся було те ще випробування. А тут ціла ванна, великий рукомийник дзеркало і туалет. Щастя охопило моє серце. 

        Як слід наплескавшись у тепленькій водичці, я з задоволенням вмостилася на своїй новенькій постільній білизні. Вона пахла свіжістю і чистотою. От ніколи мені не вдавалося досягти такого результату зі своєю білизною. В мене було всього лише два комплекти і прала я їх власноруч і сушила прямо біля хатинки. Але випрати ось так, ніколи не виходило. А може я не старалася, бо пам'ятаючи перший рік свого покарання, ненавиділа прання усією душею.