Читати книгу - "Факультатив твоїх почуттів, Вікторія Вашингтон"

— Я не можу взяти і перестати говорити тобі про те, що спілкування з Баріновим – твоє найгірше рішення в житті, — різко відрізає вона, але бере свої емоції під контроль. — Буде нелегко, але я постараюсь. Тільки і я маю умову.

Ми пиляємо один одного поглядами. Ніхто не хоче повноцінно поступитися, але ми щиро бажаємо прийти до перемир'я.

— Наприклад? — запитально піднімаю брову.

— Розкажи, прямо зараз, чому тобі потрібен саме Барінов і в чому полягає твій понадплан.

Ну про таке гріх не поговорити. Тільки, як на зло, згадай сонце – от і промінчик. Щойно з мови Світлани зривається злощасне «Барінов», зустрічаюся з ним поглядом. Він тільки підійшов до кабінету і теж дивиться на мене.

Незручно, і навіть не встигаючи обміркувати дію, відводжу погляд не привітавшись.

Миттєво розумію, що це дуже безглуздо. Що за дитячий садок тільки розводжу? Але зараз, обговорюючи зі Світовою проблему, намагаючись прийти до миру, не хочу з ходу забивати ще один цвях непорозуміння.

Слідом за Баріновим видніється і вчитель фізики. Розмову з подругою доводиться продовжити вже на уроці, передбачливо зайнявши далеку парту. Далі від непотрібних вух, очей та Барінова зокрема.

— Ну? — нетерпляче питає Свєтка.

— Я знайшла спосіб, як дати Віктору дізнатися мене краще, але при цьому ніяк не видати свою закоханість, — кажу так, ніби викладаю щось дуже зловісне та геніальне.

Та що там, саме таким мій план і здається.

— Не збагну, у чому проблема зізнатися першою? —запитально  піднімає брову Світлана.

Не дивно. Їй не зрозуміти.

— Ти часто комусь у почуттях зізнавалася? — хмикаю у відповідь.

На секунду в очах Світла миттю проскакують незрозумілі емоції, які не можу відразу ідентифікувати.

— Ні, — знизує плечима і відводить погляд.

— Тоді подібні питання відпадають самі собою, — поясню я, а подруга більше не сперечається.

— І яким чином ти даси йому впізнати себе краще?

— Тридцять шість запитань, — сміливо, але пошепки заявляю я.

— Яких ще питань? — незрозуміло кліпає своїми довгими віями.

Мою увагу привертає хоровод сніжинок, що знову пустилися за вікном. Краса - вона в дрібницях, подібних до цього повсякденного зимового неспішного танцю.

— Тридцять шість запитань, щоби закохатися. Психологічний прийом такий, – розкриваю свої карти.

— Та гаразд, — пирхає подруга. — Я подібну нісенітницю в любовних пабліках якось бачила.

Розумію, до чого веде Світлана.

— Спроба — не тортури, — відсторонено відповідаю і посміхаюся власним думкам.

— І як ти змусиш його відповісти на ці запитання? — Незрозуміло продовжує вона.

— Віктору не треба відповідати. Принаймні поки що. І так знаю про нього достатньо, — відповідаю на запитання.

— Тоді я не розумію сенс твого плану.

— Мені потрібно, щоб він вивчив мої відповіді, і тим самим дізнався краще, — відкриваю просту істину.

— Яким чином? — продовжує допитуватися Світлана, не роблячи очевидних висновків.

— У проєкті ми з Баріновим відповімо на всі ці запитання, ось яким, — уже стомлююся все розжовувати.

У голові план виглядає крутішим і простішим, ніж на словах.— Не кажи, що ти з Баріновим відповідаєш на подібні запитання, — благає подруга, але я одразу ж припиняю її порив серйозним поглядом. — Як він на це погодився взагалі?

Чомусь поставлене питання дряпає і не подобається.

— Якось погодився, — брешу і не червонію.

Погодився, бо не знає, який тест ми випробовуємо на собі. Страшно дізнатися, що буде, якщо він раптом здогадається.

Але казати Светці, що Рома не в курсі теми проєкту, чомусь зовсім не хочеться.

— Не боїшся закохатися? — у її погляді знову щось незрозуміле, а питання взагалі вибиває ґрунт з-під ніг.

— Я тебе прошу, — фиркаю і хитаю головою. — Тест повна нісенітниця, яка не має жодних підтверджень, начебто. Я в це не вірю. Просто шанс, що Віктор впізнає мене краще.

— Зрозуміло, — хмикає подруга, але незручність та натяг після її питання залишається в повітрі. — Смішно буде, якщо Вітюша просто поставить тобі оцінку за блатом і навіть не погляне в проект.

— Ти його зовсім не знаєш, — посміхаюся власним думкам.

Хто-хто, а педантичний Віктор вивчить кожне слово вздовж і впоперек і лише після цього оцінить.

— Дівчата, ми вам не заважаємо? — невдоволений голос вчителя фізики, звернений до нас, змушує зіщулитися та замовкнути.