Читати книгу - "Твій на місяць, Анастасія Соловйова"

— Так, — через силу вимовляє Роман.

Двома ковтками він допиває пиво і знаком кличе до нас офіціантку, щоб попросити рахунок. Я відчуваю гіркоту на кінчику язика — мабуть, третій келих був зайвим. Руда дівчина приносить нам книгу, всередині якої лежить чек на пристойну суму.

Тільки я намагаюся порахувати, скільки грошей винна за їжу та напої, як Роман глузливо зауважує:

— Ти що, про глобальні проблеми світової економіки задумалася?

— Ні, я погано рахую без калькулятора.

— За вечерю плачу я, — Роман дістає кілька великих купюр із гаманця і кладе їх у книжку.

— Але ж це я тебе покликала!

— І що? Я ніколи не дозволяю платити дівчині.

— Спасибі, — бурмочу я, а на душі стає тепліше. Звичайно, немає нічого поганого в тому, щоб дві вільні людини розділили рахунок навпіл. Але як же приємно, що Роман без жодних сумнівів заплатив за мене.

— Я викличу таксі, — каже він.