Читати книгу - "Фатальна ніч, Влада Клімова"

Джордж повернувся, тримаючи в одній руці щось велетенське, а в іншій - була помпа. Господар кинув збоку від басейну гігантський шовковий матрац і вже наповнював його повітрям. А поки працював, розповідав мені:

– Воду сюди привозять з гірського джерела. Воно вважається цілющим. Не знаю про властивості, та рідина дійсно приємна й кришталево-чиста. А ще не знаю, чи вгадав з температурою, що любить моя гостя та дуже сподіваюся, що так...

Коли закінчив, він подав мені обидві руки й підняв так, що я опинилася в його обіймах. Моя вечірня сукня, на витончених лямочках все ще була на плечах, але недовго. Берк лагідно ковзнув по них і мій прикид покірно сповз додолу. А фантастичний чоловік зірвав з себе Лакосту і вперше у житті я милувалася його звабливим торсом. Джордж невблаганно чаклував в мені своїми щирими очима і проникав у саму глибину готової на все душі, безжально і могутньо. Я намагалась зрозуміти: чи ще жива? А  завойовник мого світу схилився до відкритих губ і я, втрачаючи здоровий глузд, тягнулася до нього як той метелик до фатального вогню...

Коханий доторкнувся своїми спраглими вустами і я відчула, що могла б чекати на Нього тисячі років! Він поглинав моє єство, а ще блаженно оповив всю, з ніг до голови, непереборним маревом спекотних і божевільних мрій Кохання... Підкорена єдиним поцілунком я знала, що уже ніколи не зможу залишити Його світ. Навіть якщо він вирішить прогнати – я буду жити біля Його ніг, біля воріт чи на порозі, але не втрачу цю нірвану!

– Поплаваємо? – мужньо відліпився Єгор, а неймовірні очі наказували та благали. Вони палали тим вогнем, що я обожнювала з самого дитинства, серед гарячих татових печей. Хіба ж я знала, що Його вогонь – живий і неймовірно ніжний обпалить і я буду в нім горіти та дякувати долі,  що прийшов і буде лише мій навіки...

– Так! – простогнала одержимо я і кинулася першою в басейн. Берк радісно зробив те ж саме і спробував швиденько наздогнати. Але я плавала доволі добре, тому мене піймати не так просто. Та ось мій чародій оманливо вильнув і я потрапила в Його обійми.

Високе темне небо розсипало над нами крихітні мільярди світлячків. А ми були, між зорями і світом, одним-єдиним-цілим на землі...

Опам’яталась я в Його руках на величезному матраці, біля басейну. І тепер вже не шукала Його очі, а слухала блаженне серце та знала, що Він мій.

– Який над нами велетенський світ і стільки зірочок... – я відчувала невагомість і те, що народилась інша частина простору в мені, а він тільки дбайливіше укутав в могутні шовкові обійми та радісно прошепотів:

– Одна-єдина Зоренька на світі. Я скрізь тебе шукав. А як побачив в ювелірці - відразу зрозумів, що вже не відступлюсь і заберу собі навіки...