Читати книгу - "Наслєдіє , Аксінія Ардова "

Я сиділа на задньому сидінні автомобіля і зачаровано дивилася у вікно на нічне небо, вкрите мільярдом зірок. Завжди вважала, що ніч просякнута магією, особливо ніч повного місяця. Мені стало цікаво, як виглядає нічне небо в Землях, коли на ньому з'являються обидві Зіниці. Впевнена, це захоплююче видовище.

-У мене погане передчуття, - тихо сказав Корній і подивився у вікно. Крістіан зменшив швидкість і почав озиратися навколо. Корі помітно нервував, вдивляючись у темряву лісу, окутаного вечірнім туманом, час від часу поглядаючи в дзеркало заднього виду. Малайя їхав на мотоциклі за позашляховиком Майкса. Ми поверталися з Рокленда, де відвідали виставку в Менському Музеї Маяків.

-Кріс, гальмуй! - закричав Корній, і в той самий момент щось велике врізалося в нашу машину, позашляховик  занесло на узбіччя. Ззаду пролунав ще один удар і звук скрежету металу об асфальт. Я різко повернулася і подивилася в заднє авто скло поверх спинку сидіння. Велика чорна істота, розміром з ведмедя, вискочила з лісу і влетіла в мотоцикл Малайї, він злетів з нього і впав на дорогу. Моє серце на мить зупинилося. Хлопець, хитаючись, підвівся на ноги і, знявши куртку, кинув її на сидіння мотоцикла, котрий лежав на відстані кількох метрів від нього. Малайя закинув голову назад і зробив глибокий вдих, спочатку на його руках з'явилися значних розмірів звірині кігті, потім пролунало вовче виття і вже через кілька секунд на місці, де стояв хлопець, з'явився неймовірно великий Білий Вовк. Я з силою вхопилася пальцями в спинку сидіння і, затамувавши подих, спостерігала, як чорна істота спочатку зробила кілька стрибків убік, а потім різко кинулася вперед, нападаючи, як я вже здогадалася, на Лікана. У тьмяному світлі задніх фар промайнули величезні кігті Малайї, істота випустила хрипкий стогін і замертво впала поряд зі понівеченим мотоциклом.

-Чорт забирай! - вигукнув Корній. 
-Ще з двома йому так легко не впоратися.
Я, прослідкувавши за поглядом хлопця, завмерла, не в силах поворухнутися.
З лісу, з іншого боку дороги, вийшла ще одна тварюка і та, яка раніше не подавала жодних ознак життя, почала оговтуватися, хитаючись, піднімалася на лапи. У темному світлі фар було важко добре розгледіти істот, але, безумовно, це були Вовки. Величезні, не менше півтора метра в холці, чорні Вовки.
Крістіан спробував завести двигун позашляховика. Нічого не виходило.
Перевертень, що щойно вийшов з лісу, присів на задніх лапах і, оскалившись, заричав, готуючись до атаки, в цей самий момент повз автомобіль пробіг Білий Вовк, на ходу збиваючи істоту з лап, і хапаючи кликами її за горло. Другий перевертень, напевно, повністю прийшов до тями після зіткнення з автомобілем, тому як рвонув у бік Малайї і, налетівши на Лікана зі спини, полоснув його своїми кігтями.
-Ві, дзвони Матвію. І не виходьте з машини, щоб не трапилося. - Крикнув Корній, відчиняючи дверцята і вистрибуючи з позашляховика. Малайя у вовчій подобі, метнувся в його бік, відкидаючи на узбіччя перевертня, і загарчав, ніби намагався змусити Корі повернутися назад.
-Я не збираюся сидіти й дивитися, як тебе розірвуть на шматки.-Крикнув у відповідь хлопець, розкидаючи руки в сторони, в цей же момент на його пальцях з'явилися значних розмірів пташині кігті.
Крістіан, який до цього з жахом спостерігав за тим, що відбувається, абсолютно несподівано для мене, різко відчинив двері і спробував вийти з машини. Я мертвою хваткою вчепилася в його куртку, перелізла через сидіння, затягла Майкса всередину і зачинила двері.
-Зовсім здурів? - закричала я.
-Ми маємо допомогти їм. - Кріс був немов під гіпнозом, погляд блукаючий, голос хрипкий.
-Чим, цікаво, ми можемо їм допомогти? - Поглядом вказуючи на чотирьох нелюдських істот, все ще кричала я, трясучи хлопця за куртку.
У Корнія за плечима з'явилися величезні чорні крила, він змахнув ними в повітрі й ударив одного з чорних Вовків, істота відлетіла на кілька метрів убік, приземлившись на асфальт, на якому відразу ж з'явилася калюжка крові. Малайя тримав мертвою хваткою горло другого перевертня, але той не здавався і, вивернувшись, вдарив Лікана кігтями. Біла шерсть Вовка забарвилася в червоний колір, Малайя видав рик і з силою кілька разів мотнув головою, тіло перевертня обм'якло, він був мертвим.
Я, тремтячими руками, набрала номер Матвія і, запинаючись, спробувала пояснити, що відбувається і де ми знаходимось.
-Я вже їду.- Схвильовано вимовив чоловік і відключився.

-З першим ти швидше впорався. -Корній витер руки від крові об свою спортивну куртку, спершись на капот позашляховика. Малайя подивився на хлопця недобрим поглядом, прикриваючи оголене тіло пледом, який Крістіан завжди возить у машині на випадок різкого похолодання чи інших кліматичних лих.
-Коли я намагався впоратися з іншим, боковим зором мені доводилося спостерігати, чи живий ти ще. А це, знаєш, відволікає. -Хлопець, зціпивши зуби, притиснувши рукою рушник, так само знайдений у бардачку Крісового позашляховика, до того місця, де його поранив перевертень.
-Як бачиш, ти даремно хвилювався.- Корі розвів руками в жесті "ось він я". 
Малайя закотив очі і похитав головою.
-Покажи. -Корній прибрав руку Лікана і подивився на рану. Вона була на тому ж місці, що й шрами, які раніше я прийняла за дивні татуювання.
-До завтрашнього вечора затягнеться. - З якоюсь незручністю в голосі вимовив Малайя, подивившись на Корнія з під опущених вій, і знову притиснув окровавленний рушник до тіла. Достатньо дивна реакція на те, що хтось за тебе переживає, подумала я і скосила очі на Майкса, який сидів поруч. По-моєму, у нього шок. Крістіан, застиглим поглядом, дивився на хлопців, слухаючи про що вони розмовляють. На обличчі Кріса неможливо було розгледіти абсолютно ніяких емоцій, але тремтіння в його тілі я відчувала на фізичному рівні.

Малайя з Корнієм одночасно обернулися. На шаленій швидкості до нас наближався пікап Матвія.
-Це новонавернені. - Чоловік розглядав тіла мертвих істот. - Можливо, це їхнє перше перетворення. Вони можуть бути з тієї зграї, яку ми з Корі вистежуємо останні півтора місяця.
-Він створює військо з вовкулак у цьому світі.- Малайя закусив нижню губу. Матвій кивнув на знак згоди і присів навпочіпки поруч із тілом одного з перевертнів.
-Вони загинули у звіриній подобі, отже, нам не вдасться з'ясувати, хто вони, а отже, ми не зможемо з'ясувати взагалі нічого нового.
Якщо я правильно зрозуміла, то перевертні після смерті залишаються в тій іпостасі, в якій перебувало їхнє тіло в останні секунди життя. У фільмах по-іншому. Вони завжди приймали людську подобу.
Я зітхнула і перевела погляд на Кріса. Мені було велено Матвієм сидіти в машині і спробувати адекватно пояснити йому, що "чорт візьми тут" відбувається. Я вже понад 10 хвилин тримала Майкса за руку і не знала як почати розмову. Як не дивно він теж сидів мовчки, доволі спокійно спостерігаючи за тим, що відбувається поза автомобілем.
-Як ти? - з хвилюванням запитала я.
-І давно ти в курсі всього цього? - Крістіан покивав у бік, де стояли Матвій і хлопці.
-Трохи більше трьох тижнів. - Я подивилася йому прямо в очі. -Я не могла тобі сказати, розумієш?
-Ну так, можу тільки уявити, як би це прозвучало: у моєму домі живе перевертень, а в онука Матвія є крила. - Майкс моргнув кілька разів, після чого розчаровано подивився на мене. Я опустила очі й сильніше стиснула його руку у своїй.
-Хто вони, чорт забирай, такі? - Хлопець говорив спокійним, втомленим голосом. 
До автомобіля підійшов Матвій і заглянув всередину.
-Я залишуся і "приберуся" тут, Корній на пікапі відвезе вас додому, Малайя займеться машиною і мотоциклом.
Я покивнула на знак згоди. Крістіан мовчки дивився на чоловіка в теплій хутряній куртці, яку одягнув на голе тіло. 
-З батьками проблем не буде? - Матвій перевів погляд на вм'ятину з правого боку позашляховика. Хлопець у відповідь натягнуто посміхнувся. 
-Скажу, що в дерево в'їхав. Не вперше. 
-Мої знайомі відремонтують його за кілька днів, можеш поки поїздити на моєму, все одно припадає пилом у гаражі.- Чоловік примружився і кілька секунд просто дивився на Кріса, немов аналізуючи його поведінку.
-Ок.- Без особливого ентузіазму погодився хлопець.