Читати книгу - "Врятуй мене, якщо зможеш , Еммі Берн "

Не знаходжу собі місця, на цьому величезному ліжку. Страх туманить мені розум, я ще досі не придумала план дій. Що якщо він не зупиниться? Паша налаштований серйозно. Чорт. Потрібно було його менше злили, може прикинутись сплячою. Чи це буде виглядати по дитячому?

Важко видихаю, буду діяти по ситуації. Він же не маніяк, силою не візьме, а добровільно я не дозволю, тому й переживати нічого. Сідаю на край ліжка, та одразу ж відсовуюсь на іншу частину. Буде виглядати ніби я чекаю його, беру телефон в руки, потрібно трохи відволіктись, а то я занадто сильно нервую.

Сестра онлайн, вже 22:15. Їй спати пора. Пишу їй повідомлення.

Мілка

Тобі вже пора спати ✓✓ 22:15

Давай Луна, читай. Хвилювання настільки полонить мій розум, що я ледве тримаю телефон у руках.

Луна

Мужиком своїм командуй. Я ще взагалі-то на тебе ображена. ✓✓ 22:17

Мілка

Колись ти мене зрозумієш, сонечко))) На добраніч маленька * ✓ 22:17

Відкладаю телефон, коли у кімнату заходить Доманський. Він справді красивий, здається до його створення додав руку сам Диявол. Інших пояснень, його харизми та того як він діє на людей, у мене немає. Точніше як він діє на мене, я все списую на стрес, але це далеко не він. На ньому  футболка, та спортивні штани, навіть так він виглядає приголомшливо.

Досить вирішатись. Візьми себе в руки Емілія, пам'ятай він має здатись перший.

Дослухаюсь до свого внутрішнього голосу, потрібно поводитись байдуже, хоча це зовсім не легко. Доманський стоїть посеред кімнати, та відповідає на повідомлення. А мене розбирає цікавість, кому він там так активно відписує. Якщо це жінка? Закусую нижню губу, моя дія привертає його увагу. Чорт. Ось яка мені різниця? Обертаюсь до нього спиною, нехай спілкується з ким хоче, а я спати. Заплющую очі, та відчуваю як він лягає поруч, але мене не чіпає, а далі переписується. Звуки повідомлень, тільки те і роблять що приходять, що декілька секунд.

Не уявляю звідки усередині мене взялась ревність, я ж радіти повинна. Ось нехай спілкується, а мене не чіпає, але щось у середині ображається на таке. Я вдягнула красиву піжамку, гарно пахну міг і оцінити мої старання.

Коли я майже засинаю, відчуваю як хтось легенько торкається мого волосся, а потім спини. Серце починає битись дуже швидко та гучно, по тілу проносяться тисячі мурашок, але я не подаю виду.

— Мені аж сюди чути, биття твого серця – повертаюсь обличчям до нього, та зустрічаюся із зеленими очима, у яких палає дике полум'я.

— Я вперше сплю з чоловіком, звісно я хвилююсь – спокійно відповідаю, злити його зараз не варіант. Тільки собі гірше зроблю.

Павло пальцями ніжно проводиться по моїх губах, від його дотику шкіра почала палати. Його зіниці розширені до неможливості, він збуджений я це відчуваю, але мене охоплює злість, що причина зовсім не у мені.

— Тільки через це? – його руки спускається до моєї шиї, та нижче до грудей. Мої соски по зрадницьки тверді, його близькість туманить мій розум та підкоряє собі тіло.

— А ти нарешті про мене згадав? – скидаю його руку, та відчую здатність дихати. Йому не подобається моя дія, а ще на лиці читається не розуміння моїх слів.

— Ти про що зараз? – серйозно запитує, а моє серце знову б'ється мов збожеволівши. Чорт. Ось казала не злити, і що зробила.

— Ні про що– та моя відповідь дратує його ще більше. На його телефон приходить повідомлення, я завертаю очима, ще не кінець. Про що можна стільки спілкуватись? Я цього сильно не люблю, тому й здається у мене немає друзів.

— Це партнер. Чоловік. Ну знаєш, у мене є робота, і обов'язки бути 24/7 на зв'язку. – посміхається, йому подобається моя ревність, а мене це ще сильніше злить. Хочеться стерти його таку задоволену посмішку.

— Мені взагалі то байдуже. Я завтра також виходжу на роботу – Павло кидає на мене дивний погляд, відкладає свій телефон та схопивши мою ногу, одним ривком притягує до себе та нависає зверху.

— Ми вже про це говорили. Ніяка робота. — обурення полонить мій розум швидше, не даючи здоровому глузду керувати ситуацією. Як він сміє?

— Я завтра піду на роботу. Хочеш ти цього чи ні – тикаю своїм пальчиком йому в груди.

— Еміліє, ти граєшся з вогнем – гарчить, тільки я його не боюся. Ось відчуваю у середині, не зробить мені нічого.

— Це моє життя. Я не рабиня безправна, а тому я завтра піду по своїх справах – вже трішки голосніше промовляю, та відчуваю як тіло наді мною напружилось.

— Пора тобі навчитись сприймати серйозно мої слова. Що ти там казала, зробиш усе що я скажу так? – стальний тон, вже забирав ту впевненість, що мені нічого не загрожує. Я тільки згідно киваю, та перелякано дивлюсь на Павла, в його очах сильна злість проявляється.

— Роздягайся Еміліє – він серйозно зараз? Думає ось так легко мене отримати, так він допоміг із сестрою, але основну проблему так і не вирішив.

— Ти перший – що я говорю? Чому я не можу не провокувати його? Але ось так просто здатися та підкоритись не можу.

Павло з цікавістю дивиться на мене, а тоді одним рухом скидає футболку. Мій погляд зупиняється на ідеальних кубиках, вкритих рідким чорним волоссям. І кому я зробила гірше? Відчуваю як мої щічки червоніють, коли він залишається в одних боксерах. Він збуджений, навіть у боксерах його член виглядає величезним. Підіймаю свій переляканий погляд у його очі, на обличчі задоволена посмішка. Звісно, йому весело, а я мало свідомість не втрачаю, коли він наближається до мене.

— Твоя черга Еміліє – те як він вимовляє моє ім'я, викликає по моєму тілу мурашки. Я ж дійсно без білизни. Закусую нижню губу, потрібно щось придумати.

Але що придумати? Моя гра завела мене у глухий кут, як там кажуть не можеш з чимось змиритись, зроби це своєю зброєю. З викликом дивлюсь йому в очі, всі сили витрачаю, щоб триматись впевненою.