BooksUkraine.com » Детективи » Повітряний замок, що вибухнув 📚 - Українською

Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

151
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Повітряний замок, що вибухнув" автора Стіг Ларсон. Жанр книги: Детективи. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 151 152 153 ... 184
Перейти на сторінку:
тридцять секунд. Говорила вона чітко і впевнено.

— З боку захисту ми відхиляємо всі пункти обвинувачення, крім одного. Моя підзахисна визнає свою відповідальність за незаконне носіння зброї, а саме балончика із сльозоточивим газом. За всіма іншими пунктами обвинувачення моя підзахисна заперечує свою відповідальність або злочинний намір. Ми доведемо, що твердження прокурора помилкові і що моя підзахисна стала жертвою грубих правопорушень. Я вимагатиму визнання моєї підзахисної невинною, скасування постанови про її недієздатність і її цілковитого виправдання.

Репортери зашелестіли паперами. Стратегія адвоката Джанніні нарешті прояснилася і виявилася для репортерів цілковитою несподіванкою. Вони в основному гадали, що Анніка Джанніні пошлеться на психічне захворювання обвинуваченої і постарається таким чином зняти з неї відповідальність. Мікаель раптом усміхнувся.

— Он як, — сказав суддя Іверсен, щось записуючи. Він поглянув на Анніку Джанніні. — Ви закінчили?

— Це вся моя заява.

— Чи хоче прокурор щось додати? — спитав Іверсен.

Ось тут прокурор Екстрьом і зажадав, щоб справа слухалася за зачиненими дверима. Він послався на те, що йдеться про психічний стан і благополуччя нещасної людини, а також про деталі, які можуть завдати шкоди безпеці держави.

— Я думаю, ви натякаєте на так звану історію Залаченка, — сказав Іверсен.

— Цілком правильно. Олександр Залаченко прибув до Швеції як політичний біженець, шукаючи захисту від жахливої диктатури. Незважаючи на те що пан Залаченко помер, існують деякі моменти, пов’язані з його долею, які як і раніше мають секретний характер. Тому я наполягаю на тому, щоб судовий розгляд проходив за зачиненими дверима і щоб на його особливо делікатні фрагменти поширювалася вимога нерозголошення службової таємниці.

— Я вас розумію, — сказав Іверсен, наморщивши лоба.

— Крім того, значна частина розгляду стосуватиметься опікунства над обвинуваченою. Мова піде про питання, які у звичайній ситуації майже автоматично оголошуються секретними, і я прошу про закрите слухання із співчуття до обвинуваченої.

— Як ставиться до такої вимоги адвокат Джанніні?

— Що стосується нас, то нам все одно.

Суддя Іверсен трохи подумав, порадився з юридичним консультантом і потім, на лихо присутніх журналістів, оголосив, що згоден з вимогою прокурора. У результаті Мікаель Блумквіст серед інших покинув залу.

Драґан Арманський чекав Мікаеля Блумквіста біля підніжжя сходів ратуші. Стояла страшенна липнева спека, і Мікаель відчув, як під пахвами відразу ж почали розпливатися дві вологі плями. Коли він вийшов з ратуші, до нього долучилися два охоронці; вони кивнули Драґану Арманському і стали вивчати оточення.

— Дуже незвично розгулювати всюди з охоронцями, — сказав Мікаель. — Скільки це коштуватиме?

— Фірма бере витрати на себе, — відповів Арманський. — У мене є особиста зацікавленість у тому, щоб ти залишився живий. Але ми в останні місяці виклали pro bono[62] близько двохсот п’ятдесяти тисяч крон.

Мікаель кивнув.

— Кави? — запропонував Мікаель, показуючи на італійське кафе на Берґсґатан.

Арманський не заперечував і в кафе узяв собі подвійний еспресо з чайною ложкою молока. Мікаель замовив собі каву латте, а охоронці сіли за сусідній столик і пили колу.

— Отже, закрите слухання, — констатував Арманський.

— Цього можна було сподіватися. Ну й нехай, так нам легше буде керувати інформаційним потоком.

— Так, у принципі, все одно, але прокурор Ріхард Екстрьом мені все менше подобається.

Мікаель погодився. Вони пили каву, дивлячись на ратушу, де вирішувалася доля Лісбет Саландер.

— Останній бій, — промовив Мікаель.

— Вона до нього готова, — утішив його Арманський. — Мушу сказати, що мені дуже сподобалася твоя сестра. Коли вона почала викладати стратегію, я вирішив, що вона жартує, але що більше я вдумуюся, то більш розумним мені все це уявляється.

— Доля процесу вирішуватиметься не в будинку суду, — сказав Мікаель.

Він уже протягом кількох місяців повторював ці слова, немов заклинання.

— Тебе викличуть як свідка, — попередив Арманський.

— Знаю. Я готовий. Але це станеться лише післязавтра. Наш розрахунок, принаймні, базується саме на цьому.

Прокурор Ріхард Екстрьом забув удома біфокальні окуляри, і, щоби прочитати у власних замітках щось написане дрібним шрифтом, йому доводилося піднімати окуляри на лоб і мружитись. Він швидко провів рукою по світлій борідці, а потім знову надів окуляри і роззирнувся.

Лісбет Саландер сиділа випроставши спину і спостерігала за прокурором загадковим поглядом. Її обличчя і очі були нерухомі, а думки, здавалося, витали десь далеко. Прокуророві настав час починати її допитувати.

— Я хочу нагадати вам, фрекен Саландер, що ви говорите під присягою, — сказав нарешті Екстрьом.

На обличчі Лісбет Саландер не ворухнувся жоден мускул. Прокурор Екстрьом зачекав кілька секунд, сподіваючись на якийсь відгук, і звів брови.

— Отже, ви говорите під присягою, — повторив він.

Лісбет Саландер схилила голову набік. Анніка Джанніні щось читала в протоколі попереднього слідства і, здавалось, абсолютно не цікавилася діями прокурора. Екстрьом зібрав свої папери і після деякого ніякового мовчання відкашлявся.

— Так от, — розсудливо почав він. — Почнімо прямо з подій шостого квітня в літньому будинку покійного адвоката Б’юрмана біля Сталлархольма, що стали вихідною точкою мого викладу обставин справи сьогодні вранці. Нам треба спробувати внести ясність у питання, як вийшло, що ви поїхали до Сталлархольма і стріляли в Карла Маґнуса Лундіна.

Екстрьом благально подивився на Лісбет Саландер. Її обличчя як і раніше залишалося нерухомим. На обличчі прокурора раптом відбився відчай. Він розвів руками і поглянув на голову суду. Суддя Йорген Іверсен сидів із задумливим виглядом. Він скоса подивився на Анніку Джанніні, яка і досі вивчала якийсь папір, цілковито відключившись від подій довкола.

Суддя Іверсен кашлянув. Потім перевів погляд на Лісбет Саландер.

— Чи повинні ми розуміти ваше мовчання як те, що ви не хочете відповідати на питання? — спитав він.

Лісбет Саландер повернула голову і подивилася судді Іверсену в очі.

— Я охоче відповім на питання, — мовила вона.

Суддя Іверсен кивнув.

— Тоді, можливо, ви відповісте на моє питання, — вставив прокурор Екстрьом.

Лісбет Саландер знову кинула погляд до Екстрьома, але мовчала й далі.

— Будьте ласкаві, відповідайте на питання, — сказав суддя Іверсен.

Лісбет знову повернулася до голови суду і звела брови.

— На яке питання? — чітко і твердо сказала вона. — До цього часу ось він, — вона кивнула у бік Екстрьома, — лише зробив кілька бездоказових тверджень. Я не вловила жодного питання.

Анніка Джанніні підвела погляд. Вона поставила лікоть на стіл і підперла обличчя долонею, в її очах раптом з’явився інтерес.

Прокурор Екстрьом на кілька секунд утратив нитку міркувань.

— Чи не могли б ви повторити питання? — запропонував суддя Іверсен.

— Я запитав… чи поїхали ви на дачу адвоката Б’юрмана в Сталлархольмі з наміром застрелити Карла Маґнуса Лундіна?

— Ні, ви сказали, що хочете спробувати внести ясність у питання, як вийшло, що я поїхала до Сталлархольма і

1 ... 151 152 153 ... 184
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Повітряний замок, що вибухнув», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Повітряний замок, що вибухнув"